Abstract:
Метою дослідження є аналіз концепції образа Г. Бьома саме як культурної практики. Основна увага приділяється способам виробництва й споживання, семантики та прагматики образу. Методологія дослідження полягає у використанні аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, а також семіотичних, герменевтичних та історичних підходів. Це дало змогу виявити особливості формування культурної практики образу в логіці взаємодії презентації та репрезентації зображуваного. Наукова новизна полягає у визначенні Г. Бьомом образу як культурної практики дедиференціації серії артефактів, глядацької спільноти та культурних смислів. Даний підхід розмиває дисциплінарну автономність мистецтвознавства, соціології та філософії культури. Висновок. Доведено, культурна практика образу є єдністю репрезентації зображуваного та показом образу самого себе, що в цілому дозволяє пережити реципієнту присутність у логіці екзистенційного зростання. Існування такої культурної практики доз-воляє не лише майстерне «вироблення» (на чому робив акцент Модерн), але й «одомашнення» (тобто поводження, споживан-ня, перетворення на своє) образів. Образ одночасно повертає до того, що було, і в той же час перетворює минуле, додає нове, силою показу актуалізуючи його в теперішньому. Культурна практика образу є одночасно ідеальним зразком упорядкування світу буття людини взагалі та реальним процесом взаємодії речей та людей, а також підставою формування антропологічної моделі Homo Pictor.
Description:
The purpose of the article is to analyze the concept of the image of G. Boehm as a cultural practice. The main attention is paid to the ways of production and consumption, semantics and pragmatics of the image. The methodology of the research consists of using analysis, synthesis, comparison, generalization, as well as semiotic, hermeneutical and historical approaches. This let us reveal the formation of peculiarities of the cultural practice of the image in the logic of interaction between the presentation and the representa-tion of the depicted. Scientific Novelty. The study is novel in defining G. Boehm 's image as a cultural practice of de-differentiation of a series of artifacts, a spectator community and cultural senses. The line between art studies, sociology and philosophy of culture seems to be fading and loosing the disciplinary autonomy of specified branches of science. Conclusion. It is proved that the cultural practice of the image is a medium between aesthetic values, a spectator community and separated works of art, and at the same time, it acts as a medium between high culture and the world of everyday life. The existence of such a cultural practice allows not only masterful "manu-facturing" (Modern accent), but also "domestication" (ie, behavior, consumption, transformation) of images. The image simultaneously returns to what was, and at the same time, transforms the past, adds a new one with the power of the showing, actualizing it in the pre-sent. Cultural practice of the image is at the same time an ideal model of ordering the world of human existence in general and a real process of interaction of things and human, as well as the basis for the formation of an anthropological model of Homo Pictor.