ХОРОВА МУЗИКА  A CAPPELLA ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ  –  ПОЧАТКУ ХХІ СТ.:  ТЕОРЕТИЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ І ВИКОНАВСЬКІ ПІДХОДИ

ПРИХОДЬКО, ОЛЬГА ВАСИЛІВНА

dc.contributor.author	ПРИХОДЬКО, ОЛЬГА ВАСИЛІВНА
dc.date.accessioned	2021-09-08T11:12:28Z
dc.date.available	2021-09-08T11:12:28Z
dc.date.issued	2017
dc.identifier.citation	Приходько О. В. Хорова музика a cappella другої половини XX - початку XXI ст.: теоретичне осмислення і виконавські підходи [Текст] : дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : Спец. 17.00.03 - "Музичне мистецтво" / Ольга Василівна Приходько ; Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського. – К., 2017. – 255 с.	uk_UA
dc.identifier.uri	http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/3340
dc.description	Dissertation thesis concerns stylistic and performing specifics of new choral music of second half of XX century — beginning of XXI century. Choral music by Ukrainian and foreign composers was used as a material for this research. Aspect of performance had played crucial role in outlining logic of research. Research have found contradiction between traditional school of choral performance and innovative quests in pieces written in mentioned period. On the one hand, we analysed fundamental works on choral music and actual experiences of performers: choirmaster, chorus singer. On the other hand, we analysed a considerable number of choral works of the second half of the XX – beginning of the XXI century (pieces by L. Berio, P. Dusapin, G. Ligeti, S. Lunyov, R. Mažulis, L. Nono, K. Penderecki, F. Poulenc, A. Pärt, J. Tavener, B. Ferneyhough, H. Holliger, A. Schnittke, K. Stokhausen, etc.) from perspective of musicology and performance. Research established necessity of updating and adapting traditional choral concepts to the needs of modern choral music, and that brings two directions, and, accordingly, two sections of research — theoretical and practical. Theoretical section focuses on the problems of systematisation and analysis of the phenomena of modern choral music. It clarifies the conceptual and terminological basis of this research, with «choral writing» as prime concept. The concept of «choral writing» was formed on principals of fundamental studies of choral music, is applied only to analysis and performing of classic romantic repertoire and appears to be too narrow for the analysis of contemporary choral music. In this paper choral writing is treated as a dynamic phenomenon which changes under different historical, national, individual composers' styles, and is defined as the sum of the individual features of given work (group of works) that arises from the nature of choral performance. These features may change over time, but they occur in choral works, regardless of style and national identity, and they distinguish choral writing from other genre varieties (primarily from writing for an orchestra). That is why these features are called the constant properties of choral writing. They are: 1) regard for vocal nature of choral art, 2) crucial importance of the ensemble, and 3) relation between music and words. The analysis of choral works written by composers in the second half of XX – beginning of XXI century used in this study compares performance techniques (traditional, that is accumulated on classical-romantic tradition described in studies of choral music) with technical challenges that performers confront in contemporary scores. Analysing choral works from the perspective of performance technique, we found how techniques used by contemporary composers affected the elements of vocal and сhoral techniques — constructing elements of performing skill of an individual singer, as well as chorus in general. The elements of vocal-choral technique are: intonation, breath, timbre, diction, articulation (strokes, sound attack). The dissertation also separately examines new techniques of vocal-choral technique. The features of intonation are considered as technical process that relates with changes happening in composers language in modern choral composition. Particular attention was paid to the necessity of constructing of new principles of intonation and the need for stylistic intonation. It was established that principles of intonation depend on the specific features of choral writing. To overcome various types of intonation’s difficulties methodical advises were proposed. These advises are based on the principles of newmodus instruction by Y. Kholopov, as well as they are based on practice and principles of choral performance and zone intonation. After analysis of changes occurring with other elements of vocal choral technique – breath, timbre, diction, articulation – we determined modern academic requirements for these components of performing. Dissertation also analyses adaptation of basic performance skills to new composer’s techniques, performing techniques invented and offered by composers. These change in demands of performing allow to determine the nature of the changes in the composer’s paradigm and draw conclusions about the changes in the qualities of the choral writing of the works of said period. New techniques of vocal-choral technique, so-called extended vocal techniques, were classified and described in the dissertation. All new techniques that have been found in modern choral scores (L. Berio, G. Ligeti, K. Penderecki, B. Ferneyhough, H. Holliger, K. Stokhausen etc.), were classified by the nature of the changes of major elements of vocal-choral technique. There are six types of techniques: 1) speech and noise; 2) speech and singing; 3) extreme vocal techniques; 4) vocal-manual; 5) intonation; 6) methods related to peculiarities of reading a musical text. Principles of ensembling, caused by new methods of organisation of choral texture were considered in the dissertation. The concept of the ensemble is used as an interaction of performers on different levels of interaction with a score In the dissertation ensembles are systematised according to the following criteria: 1) number of interacting elements; 2) methods of interaction; and 3) interaction parameter. In contemporary scores, individual parties, groups of voices, individual singers became independent elements of the collective. Thus, the number of interacting elements increased, due to the emergence of new composer's techniques, experiments with timbres, increasing of instrumental influences in choral works, growing complexity of choral textures caused by hyperbole polyphonic techniques (canons and other types of polyphony in a large number of lines). In the dissertation, the following types of ensembles are singled out on the basis of the methods of participants interaction: 1) minimum degree of interdependence and interaction of the singers; 2) deliberate disparity and underscored incompatibility of party votes; 3) dispersal of a single musical thought to different voices (parties) in pointillistic texture; 4) interaction of different types of musical space, considering physical features of the choral composition. Depending on the parameter, that is coordinated in collective singing, we distinguish traditional for choral studies types of ensembles: diction, metro-rhythm, stroked, dynamic, tempo. Specific features of composer’s work with verbal text were studied in the dissertation. Texts, that had formed the basis for choral works of the second half of XX – beginning of XXI centuries were studied and systematised as well as the principles of composers’ work with these texts. It was determined that components of verbal text are differentiated and different properties of words arise to the foreground – meaning, sound or structure. Exaggeration of these properties by composer affects the nature of interaction between verbal and musical lines which in turn affects specifics of choral writing. To analyse the principles of composer’s work with the word in the dissertation, the concept of «interpretation of the word» is introduced. Composers work with verbal text on following levels semantics, phonetics and morphology. Based on the relevant linguistics fields thesis proposed the following principles of interpretation of the words: semantic, phonetic and morphological. The semantic interpretation of the word relates with how external and internal content of verbal text is reproduced in musical composition. The word is interpreted as a carrier of a particular semantics, content, image, etc. The sound and meaning of the word are inseparable from one another. As an example of the semantic interpretation of verbal text, the dissertation analyzes G. Ligeti’s cycle of Nonsense madrigals (1988/1993). A word (syllable, phoneme) interpreted phonetically becomes object of interest with its sounding and is separated from its associations and number of specific images, which often leads to abstraction of meaning (L. Nono Il canto sospeso). A word (syllable, phoneme) is used as a technical method, a method of sound techniques. Composers work with sound shell of verbal text in the same way they work with timbre and sound arrays in sonorous compositions. Morphological interpretation of the words stands alone and we considered it only in relation to particular composer's style (A. Pärt) for which it is style-forming and systematic. The structure of individual elements and verbal text as a whole becomes a constructive basis for the musical. The practical section of the dissertation embodies the results of the theoretical section in practice. It analyses two examples of modern choral writing –choral cycles by S. Lunyov – Strastnaya Sedmitsa (Holy Week) and The Noel. Consort, as well as a process of their performance by vocal ensemble Alter Ratio. Main problems of performance and ways of their solution are considered. The logic of performance analysis corresponds to the structure of the theoretical section of the dissertation: features of choral writing and complexities of performance problems are systematised in three connections — with vocal-choral technique, with features of ensemble, with work on a verbal text. For each complex of performance problems, example solutions are given, exercises and methodical comments are suggested, their effectiveness is confirmed by rehearsal practice. Practical section defines characteristics of the choral writing of individual composer and uses them to form principles performers could use in their work on technical and artistic means and shows that three properties of choral writing elaborated in the first chapter are not just instruments of theoretical analysis, but also have direct relation to performing. Understanding processes of internal composition and their impact on the development of artistic work, gives an artist a key to understand technical tasks and implement artistic tasks of choral works written by composers of the second half of the XX – beginning of the XXI century. The practical results of this research are: 1) developing the principles of musical and performing analysis of contemporary choral scores; 2) establishing algorithm for rehearsal of two new choir pieces – a symphony for a mixed choir a cappella Strastnaya Sedmitsa and a concert for choir on the themes of the traditional christmas songs The Noel Consort by S. Lunyov; 3) developing methodological comments and recommendations for working with certain types of performance difficulties	uk_UA
dc.description.abstract	Дисертація присвячена дослідженню особливостей стилістики та виконання нової хорової музики другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Матеріалами для дослідження стали хорові твори вітчизняних та зарубіжних композиторів. Надзвичайно важливим чинником в побудові логіки дослідження став виконавський аспект. У дисертаційному дослідженні виявлені протиріччя між традиційною виконавською хоровою школою та новаторськими пошуками в хорових творах композиторів названого періоду. З одного боку, проаналізовано фундаментальні праці з хорознавства та практичний досвід виконавців: хормейстера, співака хору. З іншого боку, в роботі проаналізована значна кількість хорових творів другої половини ХХ − початку ХХІ ст. з музикознавчих та виконавських позицій (твори: Л. Беріо, П. Дюсапена, Д. Лігеті, С. Луньова, Р. Мажуліса, Л. Ноно, К. Пендерецького, Ф. Пуленка, А. Пярта, Дж. Тавенера, Б. Фьорніхоу, Х. Холігера, А. Шнітке, К. Шоткхаузена та ін.). Виявлена необхідність в оновленні хорознавчого інструментарію, адаптуванні окремих понять до потреб сучасної хорової музики сформувала два напрямки, і відповідно розділи, дослідження – теоретичний та практичний. Теоретичний розділ зосереджений на проблемах систематизації та аналізу явищ сучасної хорової музики. В ньому уточнюється понятійна та термінологічна бази дослідження. Ключовим поняттям для даного дослідження є поняття «хорового письма». Поняття «хорового письма», сформоване на положеннях фундаментальних хорознавчих праць, спирається лише на досвід аналізу та виконання класико-романтичного репертуару, і виявляється надто вузьким для аналізу сучасної хорової музики. В даній роботі хорове письмо трактується як динамічне явище, яке змінюється в умовах різних історичних, національних, індивідуальних композиторських стилів, і визначено як сума індивідуальних особливостей твору (групи творів), що випливають з характеру хорового виконавства. Дані особливості можуть змінюватися з часом, але вони присутні в хорових творах незалежно від стилю, національної приналежності та відрізняють хорове письмо від інших жанрових різновидів (передусім, від оркестрового письма). І тому названі стабільними властивостями хорового письма. Ними є: 1) врахування вокальної природи хорового мистецтва, 2) вирішальне значення ансамблю, 3) зв’язок музики і слова. Логіка аналізу хорових творів композиторів другої половини ХХ – початку ХХІ ст., що застосована в даній роботі, базується на порівнянні виконавської техніки (традиційної, тобто напрацьованої на матеріалі класико-романтичної традиції, описаної в хорознавчих роботах) з технічними завданнями, які ставлять перед виконавцями нові партитури. Аналізуючи хорові твори з позиції першої властивості, в роботі визначено яким чином новаторські композиторські техніки позначилися на елементах вокально- хорової техніки, тобто складових виконавської майстерності окремого співака і хору в цілому. До елементів вокально-хорової техніки відносимо: інтонування, дихання, тембр, дикція, артикуляція (штрихи, атака звуку). В дисертації також окремо розглянуто нові прийоми вокально-хорової техніки. Особливості інтонування розглянуто як технічний процес пов’язаний зі змінами композиторської мови в сучасній хоровій композиції. Особливу увагу звернено на необхідність вибудови нових принципів інтонування та необхідності стильового інтонування, встановлено залежність принципів інтонування від особливостей хорового письма. Для освоєння різних типів інтонаційних складнощів в дисертації запропоновані методичні поради- зауваження, що базуються на принципі новоладової настанови Ю. Холопова поєднаних з практикою хорового виконавства та принципами зонного інтонування. Проаналізувавши зміни, що відбуваються з іншими елементами вокально-хорової техніки – диханням, тембром, дикцією, артикуляцією – визначено сучасні академічні вимоги щодо вказаних складових виконавської майстерності. В роботі також аналізуються шляхи адаптації базових виконавських навичок до нових композиторських технік, до виконавських прийомів, які пропонують та винаходять композитори. Означені зміни щодо вимог виконавської майстерності дали можливість визначити характер змін композиторської парадигми та зробити висновки щодо зміни якостей хорового письма творів названого періоду. У дисертації класифіковані та описані нові прийоми вокально-хорової техніки. Це т. зв. розширені вокальні техніки (extended vocal technique). Всі нові прийоми, які були знайдені в сучасних хорових партитурах (Л. Беріо, Д. Лігеті, К. Пендерецького, Б. Фьорніхоу, Х. Холігера, К. Штокхаузена та ін.), класифіковані за характером змін, які відбуваються з основними елементами вокально-хорової техніки. Виділено шість типів прийомів: 1) мовно-шумові; 2) мовно-співочі; 3) екстремальні вокальні техніки; 4) вокально-мануальні; 5) інтонаційні; 6) прийоми, пов’язані з особливостями прочитання нотного тексту. У дисертаційному дослідженні розглянуті зміни в принципах ансамблювання, спричинені новими способами організації хорової фактури. Поняття ансамблю використано як взаємодію виконавців на різних рівнях роботи з партитурою. В дисертації ансамблі систематизовано за наступними критеріями: 1) за кількістю елементів, що взаємодіють; 2) за способом взаємодії; 3) за параметром взаємодії. У сучасних партитурах самостійними елементами колективу стають партії, групи голосів, окремі співаки. Таким чином, кількість елементів, що взаємодіють, збільшується, що обумовлено появою нових композиторських технік, експериментами роботи з тембрами, посиленням інструментального начала в хорових творах, ускладненням хорової фактури за рахунок гіперболізації поліфонічних прийомів (канонів, інших видів імітацій у великій кількості голосів). В дисертації виокремлюються такі типи ансамблів на основі способів взаємодії учасників: 1) мінімальний ступінь взаємозалежності і взаємодії співаків; 2) навмисна розрізненість та підкреслена несумісність голосів-партій; 3) розосередження єдиної музичної думки між різними голосами (партіями) в умовах пуантилістичної фактури; 4) взаємодія різних видів музичного простору, врахування особливостей фізичного простору в хоровому творі. В залежності від параметру, який узгоджується в колективному співі, в дисертації розрізняються традиційні в хорознавстві види ансамблю – дикційний, метро-ритмічний, штриховий, динамічний, темповий. У дисертації проаналізована специфіка роботи композиторів з вербальним текстом. Розглянуті та систематизовані тексти, які стали основою хорових творів другої половини ХХ ст., та принципи роботи композиторів з даними текстами. Визначено, що складові вербального тексту диференціюються, на перший план виходять різні властивості слова – його значення, звучання або структура. Гіперболізація композитором даних властивостей слова впливає на характер взаємодії вербального та музикального рядів, що позначається на особливостях хорового письма. Для аналізу принципів роботи композитора зі словом в дисертації введене поняття «трактування слова». Дане поняття визначається як розгляд композитором вербального тексту під певним кутом: як носія інформації, як звукове втілення інформації, як конструкцію. Спираючись на відповідні назви розділів лінгвістики в дисертаційному дослідженні запропоновані наступні принципи трактування слова: семантичне, фонетичне та морфологічне. Семантичне трактування слова пов’язане з відтворенням в музичній композиції зовнішнього та внутрішнього змісту вербального тексту. Слово трактується як носій певної семантики, змісту, образу та ін. Звучання та значення слова невід’ємні одне від одного. В якості прикладу семантичного трактування словесного тексту в дисертації аналізується цикл Д. Лігеті Nonsense madrigals (1988/1993). Слово (склад, фонема) трактоване фонетично цікаве своїм фонізмом і відокремлюється від асоціативного ряду та конкретних образів, що часто призводить до абстракції, позапредметності (Л. Ноно Il canto sospeso (Перервана пісня)). Слово (склад, фонема) використовується як технічний прийом, спосіб звуковидобування. Композитори працюють зі звуковою оболонкою вербального тексту так само, як в сонорних композиціях − з темброво-звуковими масивами. Морфологічне трактування слова стоїть окремо і встановлене нами тільки по відношенню до окремого композиторського стилю (А. Пярта), для якого воно є стилеутворюючим та системним. Структура окремих елементів та цілого тексту вербального стає конструктивною основою для музичного. Практичний розділ дисертації втілює результати теоретичного розділу на практиці. В ньому аналізуються два зразки сучасного хорового письма – хорові цикли С. Луньова – Страстная Седмица і The Noel Consort, а також процес виконавської роботи над ними з вокальним ансамблем Alter Ratio. Розглянуті основні виконавські проблеми та шляхи їх вирішення. Логіка виконавського аналізу відповідає структурі теоретичного розділу дисертації: особливості хорового письма і комплекси виконавських проблем систематизовані в трьох аспектах – пов’язані з вокально-хоровою технікою, особливостями ансамблювання, роботою зі словом. Для кожного комплексу виконавських проблем наведені приклади їх вирішення, пропонуються вправи та методичні зауваження, ефективність яких підтверджена репетиційною практикою. Проведена в даному розділі робота по визначенню особливостей хорового письма окремого композитора та формування на їх основі принципів виконавської роботи над технічними та художніми засобами показала, що опрацьовані в першому розділі три властивості хорового письма є не лише інструментом теоретичного аналізу, але й прямо пов’язані з виконавською діяльністю. Розуміння внутрішніх композиційних процесів та їх вплив на становлення художнього твору, дає виконавцю ключ до розуміння технічних та втілення художніх завдань хорових творів композиторів другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Практичний результат дослідження полягає: 1) у розробці засад музикознавчого та виконавського аналізу сучасних хорових партитур; 2) у створенні алгоритму виконавський дій щодо двох нових для виконавської практики хорових творів – симфонії для мішаного хору без супроводу Страстная Седмица та концерту для хору на теми традиційних різдвяних пісень The Noel Consort С. Луньова; 3) у розробці методичних зауважень та рекомендацій по роботі з певними видами виконавських труднощів.	uk_UA
dc.language.iso	uk_UA	uk_UA
dc.publisher	Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського	uk_UA
dc.subject	хорова музика a cappella	uk_UA
dc.subject	хорова музика	uk_UA
dc.subject	хорова музика другої половини ХХ – початку ХХІ ст.,	uk_UA
dc.subject	теоретичне осмислення	uk_UA
dc.subject	виконавські підходи	uk_UA
dc.subject	хорове письмо	uk_UA
dc.subject	хорове виконавство	uk_UA
dc.title	ХОРОВА МУЗИКА A CAPPELLA ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТ.: ТЕОРЕТИЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ І ВИКОНАВСЬКІ ПІДХОДИ	uk_UA
dc.title.alternative	cappella choral music of second half of XX – beginning of XXI century: theoretical understanding and performing approaches	uk_UA
dc.type	Other	uk_UA