Жіночий архетип у міфопоетичній традиції української культури (на матеріалі народної культури Середньої та Нижньої Наддніпрянщини)

Abstract

В дисертації досліджується своєрідність втілення та функціонування жіночого архетипу у міфопоетичній традиції української культури Середньої та Нижньої Наддніпрянщини на матеріалі творів українського казкового та пісенного фольклору, зразків традиційного декоративно-ужиткового мистецтва: декоративного розпису весільних скринь та вишивки весільних рушників. Вводяться до наукового обігу нові артефакти культури, якими стали весільні скрині Нижньої Наддніпрянщини кінця ХІХ – початку ХХ століть, знайдені особисто автором під час польових досліджень. Свідоме використання юнгівської архетипної термінології дозволило зберегти цілісність теоретичної бази дослідження. Виявлення символічних форм (образів, мотивів, сюжетів) та функцій архетипів Матері, Аніми, Анімуса, Тіні та їх зв’язку з архетипом цілісності та трансформації - Самістю дозволило зробити висновок про основоположність жіночого начала та своєрідність його актуалізації в культурній архетипіці зазначених регіонів. Домінування архетипу Матері, втіленого в образах матері-Землі та України-неньки, що забезпечило сакралізацію земного образу матері, його зв’язок з концептом долі як божественної прерогативи, образом Богородиці як Матері-заступниці, визначає гуманістичну сутність української культури.