Короткий опис(реферат):
The purpose of the article is to provide theoretical substantiation and development of a model for teaching students of Ukrainian higher education institutions in other language communicative negotiation skills. The methodology involves the comprehen-sive use of general-scientific philosophical and cultural approaches to the realization of the purpose of scientific intelligence and a set of methods of linguistics, pedagogy and cultural studies. This research is performed in the framework of the integration approach to the communication process, from which the success of communication is largely determined by the awareness of the linguistic, cultural and communicative-communicative features of communicants that are manifested in strategies (methods) for achieving practical goals. The scientific novelty of the obtained results consists in considering the formation of professional communication skills in a foreign lan-guage as a conglomerate of professional communication, the identification and description of linguistic, stylistic, sociocultural, communi-cative and behavioral characteristics of the negotiations, as well as the further development of a phased model for students of non-philological specialties, to carry out an effective process of intercultural communication. Conclusions. Mastering intercultural, profes-sionally meaningful communication involves the learning of professional concepts, socio-cultural values and communicative norms of the foreign cultural community as intercultural interaction, and, first of all, in international negotiations, the role of awareness of their own culture and cultural specificity of the partner, as well as the degree of readiness adequately, from the standpoint of ethnic-liberalism, perceive the professional culture of another community. The main components of the content of learning the skills of constructing a communicative process in a foreign language are: structural organization of communication; meta-communication tools, secured at each stage of communication; strategies and tactics of the communication process at each stage of its implementation; communicative acts, most typical for the negotiation process; style of communication, taking into account non-cultural specifics for the preparation and suc-cessful implementation of a communicative act.
Суть розробки, основні результати:
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці моделі навчання студентів вищих навчальних закладів України іншомовним комунікативним переговорним вмінням. Методологія дослідження передбачає комплексне вико-ристання загальнонаукових філософсько-культурологічних підходів до реалізації мети наукової розвідки та сукупність методів лінгвістики, педагогіки і культурології. Дане дослідження виконане в рамках інтеграційного підходу до процесу комунікації, з по-зицій якого успішність спілкування багато в чому визначається усвідомленням сторонами лінгвокультурних, соціокультурних та комунікативно-поведінкових особливостей комунікантів, які проявляються в стратегіях (способах) досягнення практичних цілей. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розгляді формування навичок професійного спілкування іноземною мовою як конгломерату професійної комунікації, виявлення і опису лінгвоструктурних, стилістичних, соціокультурних, комунікативно-поведінкових характеристик переговорів а також подальшої розробки поетапної моделі навчання студентів нефілологічних спеціальностей умінь здійснювати результативний процес міжкультурної комунікації. Висновки. Оволодіння міжкультурною, професійно значущою комунікацією передбачає засвоєння студіями професійних концептів, соціокультурних цінностей і ко-мунікативних норм інокультурної спільноти, оскільки в міжкультурній взаємодії, і, в першу чергу, в міжнародних перемовинах, зростає роль усвідомлення власної культури та культурної специфіки партнера, а також ступінь готовності адекватно, з позицій етнорелятівізма, сприймати професійну культуру іншого співтовариства. Основні компоненти змісту навчання умінь побудови комунікативного процесу на іноземній мові є: структурна організація спілкування; метакомунікаційні засоби, закріплені за кожним етапом комунікації; стратегії і тактики процесу спілкування на кожному етапі його реалізації; комунікативні акти, що найбільш типові для перемовного процесу; стиль спілкування, врахування іншокультурної специфіки для підготовки та успішного здійснення комунікативного акту.