Комунікація у музиці: взаємодія авторського тексту та інтерпретації на прикладі клавірної музики бароко

Abstract

Мета роботи. Стаття розкриває особливості формування нотного запису як засобу передачі інформації від композитора до виконавця у історичному контексті, зокрема, внаслідок розділення функцій авторів та інтерпретаторів музики. Робота окреслює певні орієнтири для роботи з музичним текстом у мінливому інформаційному полі сьогодення. Методологія дослідження полягає у застосуванні спостереження, індукції, узагальнення, моделювання. Такий підхід дозволяє розглянути та підсумувати певні закономірності тлумачення музичного тексту, які можуть слугувати корисною інформацією для науковців та музикантів-виконавців. Наукова новизна роботи міститься у формуванні нового підходу до інтерпретації музичного тексту, побудованого на узагальненні факторів, які впливали на умовність нотного запису протягом історії розвитку цього засобу комунікації, та формулюванні певних законів такого «розкодування». Висновки. Робота музикознавця або музиканта-практика з нотним текстом вимагає глибокого знання історичного контексту створення музики, виконавських традицій відповідного періоду, наукових джерел, часто – трактатів та методичних пояснень, створених самими композиторами. Ця інформація створює важливе комунікативне поле, у якому інтерпретатор музичного тексту може знайти або сформувати найоптимальніший варіант з коректних з точки зору художньої переконливості та стильової відповідності.