Соната для скрипки та фортепіано як відзеркалення творчих поглядів Серафима Орфеєва

Abstract

Мета дослідження – виявлення інтонаційно-змістовного комплексу Сонати для скрипки та фортепіано представника одеської композиторської школи Серафіма Орфеєва у напрямку виконавської інтерпретації символіки твору. Методологія роботи ґрунтується на інтонаційно-стилістичному аналізі сонати, співставленні споріднених творів українських композиторів в конкретному історичному періоді та виокремленні оригінальної художньої концепції твору Орфеєва у відповідності до його світогляду. Наукова новизна полягає у тому, що вперше розглянуто твір Орфеєва, який до цього часу не ставав предметом наукового дослідження, а також виявлено значущість внеску композитора в розвиток інструментальної сонати XX століття. Визначаються особистісні риси творчих уподобань митця через комплекс музичної символіки та віддзеркаленні в ній багатозначності церковної православної традиції хорового мистецтва, міфологічної інформації народно- історичної архаїки у поєднанні з професійними здобутками на шляху розвитку жанру камерної сонати. Висновки. Аналіз Сонати вказує на ознаки стильового пошуку С. Орфеєва, що увиразнився в поширенні специфіки хорового письма, осмисленню якого (на прикладі творчості Миколи Леонтовича та Анатолія Лядова) композитор приділяв велику увагу; в інструментальному мисленні, яке відображувалось у насиченні тканини ансамблевого твору поліфонічним сплетінням голосів, і особливо прихованим багатоголоссям. Зв’язок з народною творчістю впливає на відтворення експресивної динамічної картини народного свята. У досить складному синтезі драматичного та ліричного створюється неповторна, наповнена глибокими емоціями концепція музичного твору, яка яскраво поповнює жанр інструментальної сонати новими рисами у традиційно- романтичному забарвленні.