Показати скорочений опис матеріалу
dc.contributor.author | Гульцова, Діана Павлівна | |
dc.date.accessioned | 2022-01-18T10:28:04Z | |
dc.date.available | 2022-01-18T10:28:04Z | |
dc.date.issued | 2020 | |
dc.identifier.citation | Гульцова Д. П. Фортепіанний етюд та традиції російського модерну // Мистецтвознавчі записки. 2020. Вип. 38. С. 116-122. | uk_UA |
dc.identifier.uri | http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/3757 | |
dc.description | The purpose of the article is to identify the poetic-intonational and genre specifics of the piano etude at the turn of the XIX-XX centuries in the context of the style searches of Russian modern. The methodology of the work is the intonational concept of music in the perspective of intonational-stylistic, etymological analysis, inherited from B. Asafiev and his followers. The following approaches were also significant for this work: analytical and musicological; genre-style; interdisciplinary, giving the opportunity to attract concepts from other areas of knowledge – philosophy, art history, cultural studies, etc.; historical and cultural, allowing to identify those factors that contribute to the identification of the spiritual, semantic and stylistic specificity of the piano etude as an important component of European instrumentalism XIX-XX centuries. The scientific novelty of the article is determined by its analytical perspective, taking into account not only the identification of the genre and style specifics of the piano etude in Russian music of the late XIX – first half of the twentieth centuries but also its inclusion in the context of the genre and style searches of Russian musical modernity. Conclusions. The stylistic qualities of Russian Art Nouveau, which were born at the turn of the century, determined the genre-style «turn» of the piano etude from the «orchestral» pianism of the F. Liszt’s type (Etudes-paintings by S. Rachmaninov) in the direction of the revival of the clavier and polyclavier quality (etudes A. Scriabin). The «Toccata» orientation of modern pianism is represented by the sketches of S. Prokofiev (Op. 2), while V. Rebikov in the series «3 Etudes» appeals to the search for updating the harmonic language of this genre. The piano work of A. Cherepnin (including the cycle of Etudes op. 52), which was born at the intersection of the discoveries of European Art Nouveau and the musical culture of China (with which his creative biography was connected), is an example of a national etude that laid the foundations of Chinese piano music and simultaneously implemented in musical creativity, the idea of «Eurasian unity». | uk_UA |
dc.description.abstract | Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційної і жанрової специфіки фортепіанного етюду рубежу XIX-XX ст. у контексті стильових пошуків російського модерну. Методологічну базу роботи становить інтонаційна концепція музики в ракурсі інтонаційно-стилістичного, етимологічного аналізу, успадкованого від Б. Асаф’єва та його послідовників. Суттєвими для цієї роботи виявилися також наступні підходи: аналітико-музикознавчий; жанрово-стильовий; міждисциплінарний, що дає можливість залучати концепції з інших областей пізнання – філософії, мистецтвознавства, культурології та ін.; історико-культурологічний, що дозволяє виокремити ті чинники, які сприяють виявленню духовно-смислової і стильової специфіки фортепіанного етюду як важливої складової європейського інструменталізму XIX–XX ст. Наукова новизна статті визначена її аналітичним ракурсом, що враховує не тільки виявлення жанрово-стильової специфіки фортепіанного етюду в російській музиці кінця XIX – першої половини ХХ ст., але й його вписаність в контекст жанрово-стильових шукань російського музичного модерну. Висновки. Стильові якості російського модерну, що народжувалися на рубежі століть, визначили поступовий жанрово-стильовий «поворот» фортепіанного етюду від «оркестрального» піанізму лістівського типу («Етюди-картини» С. Рахманінова) в напрямку відродження «клавірної» і «поліклавірної» його якості (етюди О. Скрябіна). «Токкатна» спрямованість модерного піанізму репрезентована етюдами С. Прокоф’єва (ор. 2), в той час як В. Ребіков в циклі «3 етюди» апелює до пошуків оновлення ладо-гармонічної мови цього жанру. Фортепіанна творчість О. Черепніна (зокрема, цикл етюдів ор. 52), що народжувалася на перетині відкриттів європейського модерну і музичної культури Китаю (з яким була пов’язана його творча біографія), являє зразок національного етюду, який заклав основи китайської фортепіанної музики та, водночас, реалізував в музичній творчості ідею «євразійської єдності». | uk_UA |
dc.language.iso | uk_UA | uk_UA |
dc.subject | етюд | uk_UA |
dc.subject | фортепіанний етюд | uk_UA |
dc.subject | російський модерн | uk_UA |
dc.subject | модерн | uk_UA |
dc.subject | фортепіанна музика | uk_UA |
dc.subject | Скрябін Олександр | uk_UA |
dc.subject | Рахманінов Сергій | uk_UA |
dc.title | Фортепіанний етюд та традиції російського модерну | uk_UA |
dc.title.alternative | Piano etude and traditions of Russian Modern | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |