Специфіка спонсорства як технології забезпечення доступу населення до художніх творів у маркетингу мистецтва

Abstract

Мета статті – дослідити механізми застосування спонсорства у маркетингу мистецтва на арт-ринку з метою розширення можливостей населення щодо відвідування закладів та заходів у сфері культури та мистецтва, де демонструються твори образотворчого мистецтва. Визначено, що у сфері образотворчого мистецтва спонсорство має певні особливості, адже спонсор надає допомогу, укріплюючи свій імідж, отримуючи рекламу та піар. До того ж, стає тенденцією бажання спонсорів висувати власні вимоги щодо змісту та умов розміщення та демонстрації мистецьких колекцій. Методологія дослідження полягає в застосуванні емпіричного та компаративного методів. Даний підхід дозволяє розкрити та піддати аналізу можливості застосування специфікм спонсорства як технології забезпечення доступу населення до художніх творів у маркетингу мистецтва. Наукова новизна статті полягає у виявленні маркетингових механізмів, що дають можливість зробити спонсорську діяльність у сфері образотворчого мистецтва всебічно обґрунтованою, врегульованою, справедливою та законною. Висновки. Ми проаналізували умови та можливості спонсорської діяльності, а також можливості доступу широких верств населення до творів мистецтва в Україні та інших країнах світу. Слід зазначити, що у світі склалася тенденція «осідання» відомих творів мистецтва у приватних колекціях, до яких потім має доступ лише обмежена кількість глядачів. Для широких верств населення залишаються у вільному доступі колекції державних музеїв, більшість з яких не має сьогодні можливість закуповувати дуже дорогі твори мистецтва на аукціонах та в галереях. Спонсорство у сфері мистецтва має свою специфіку, адже часто спонсор часто не тільки демонструє свою допомогу музеям, укріплюючи свій імідж, репутацію, але й намагається «диктувати» музеям та галереям свої вимоги щодо організації музейних експозицій, послідовності придбання нових творів в музейні фонди тощо. Маркетингові технології дозволяють регулювати роботу між спонсорами та закладами культури, робити цю співпрацю обґрунтованою та справедливою. Згідно досвіду країн світу найбільш ефективним типом «економіки культури» залежно від механізмів фінансування культури та мистецтва можна назвати «англо-американський» тип, де фінансування здійснюється за рахунок залучення приватного капіталу, у тому числі з використанням податкових пільг.