Змістовні маркери поняття естрадного вокально-виконавського тезаурусу

Abstract

Мета статті. В процесі дослідження було обгрунтовано сутність та виокремлено структуру змісту поняття «сучасний естрадний вокально-виконавський тезаурус». Дослідження проводилось з позицій принципу культуровідповідності, який розуміється як прямий зв’язок змісту освіти з культурою. Методологічною основою дослідження виступають: міждисциплінарний підхід, який передбачає застосування в теоретичному обгрунтуванні поняття «сучасний естрадний вокально-виконавський тезаурус» наявного систематизованого знання з різних галузей сучасної науки; холістичний підхід, побудований на світоглядному синтезі всіх знань щодо цінності цілісного розвитку людини; праксіологічний підхід, метою якого є взаємодія, що створює умови для саморозвитку, самоосвіти, вільного вибору, особистісної та практичної успішності. Наукова новизна полягає у доповненні категоріального апарату вітчизняного мистецтвознавства і вокальної педагогіки новим сучасним терміном. Висновки. Окреслено характерні риси естрадного вокального мистецтва та специфічні ознаки нових сучасних некласичних вокальних технік. Визначено поняття «естрадного виконавського вокального тезаурусу» як цінністно-орієнтована особистісно-діяльнісна якість естрадного вокаліста, що має когнітивну і творчу сутність та складає індивідуально-професійний ресурс виконавця, який дає можливість презентувати яскраву, неповторну художньо-виконавську інтерпретацію естрадного вокального твору. Висвітлено структурні елементи сучасного естрадного вокально-виконавського тезаурусу: когнітивний, вокально-технічний, технологічний, артистичний, комунікативний, інтерпретаційний та художньо-образний компоненти.