Місце та роль ДСТУ 4163:2020 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" у системі чинних документів із справочинства

Abstract

Мета роботи – з’ясувати значення державного стандарту щодо оформлення документів ДСТУ 4163:2020 у системі чинних документів із справочинства та уніфікації документних текстів; проаналізувати новий державний стандарт ДСТУ 4163:2020 у порівнянні з його аналогом 2003 року, Постановою КМУ, виявити розбіжності в їхніх текстах та внести пропозиції щодо їх усунення. У ході дослідження підкреслено, що цей ДСТУ, як і решта національних стандартів, з плином часу втратив свій обов’язковий юридичний статус і став рекомендаційним, а постанови КМУ продовжують зберігати свою обов’язковість для виконання. Методологія дослідження спирається на застосування принципів системності, науковості та історизму і дає змогу простежити розвиток нормативної документації. Класичні методи аналізу, синтезу та порівняння допомагають зіставити тексти кількох документів, створюючи систему наукової інформації. Саме шляхом використання спеціальних та загальнофілософських методів дослідження постає можливим аналіз нормативних документів у контексті їхньої практичності та релевантності. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні особливостей вимог до оформлення документів у новому стандарті та обґрунтуванні їх доцільності щодо актуальних потреб. Проведено порівняльний аналіз текстів документів і виявлено невідповідності оформлення прикладів та тексту ДСТУ. Висновки. Головною особливістю та відмінністю ДСТУ 4163:2020 від інших документів, що визначали порядок та вимоги до оформлення документів, є його поширення на усі види документації, що створюються у діяльності різних організацій, незалежно від їх носія. Новий стандарт є удосконаленим відповідно до вимог сьогодення, акцентуючи увагу не лише на паперових документах, а й на електронних, оскільки вони зараз посідають провідне місце у будь-якій діяльності.