Інститути громадянського суспільства у процесі реалізації євроінтеграційної політики

Abstract

Мета роботи - дослідити вплив євроінтеграційних процесів на розвиток та різноспрямованість інститутів громадянського суспільства в Україні. Методологія дослідження. Міждисциплінарний підхід до наукових пізнань з культурології, філософії, політології, соціології розширив комплексне уявлення про євроінтеграційні критерії щодо розвитку громадських інституцій в Україні. Культурологічний метод сприяв введенню у структуру дослідження даних щодо впливу інститутів громадянського суспільства на його розвиток. Метод аналізу статистичних даних дозволив прослідкувати кількісний зріз у бік збільшення інститутів громадянського суспільства. Наукова новизна полягає у комплексності підходу до виявлення синергії та взаємообумовленості євроінтеграційних та інституційних громадяноформуючих процесів в Україні. Висновки. Реалізуючи національні інтереси України європейський вибір відкриває нові перспективи співробітництва з країнами континенту, сприяє розвитку інституцій громадянського суспільства, надає можливості економічного поступу, зміцнення позицій України у світовій системі міжнародних відносин, відкриває шлях до колективних структур спільної безпеки Євросоюзу. Сучасними тенденціями розвитку інститутів громадянського суспільства в Україні у контексті реалізації євроінтеграційної політики є: збільшення кількості інститутів громадянського суспільства, гнучкість їх реакції на суспільні потреби, різновекторність сфер їхньої діяльності, активізація ЗМІ у питанні консолідації суспільства, орієнтація на міжнародні законодавчі акти, використання грантових проєктів, участь у міжнародних культурних практиках. Удосконаленню діяльності інститутів громадянського суспільства сприяє науковий супровід узгодженої взаємодії громадянського суспільства з різними гілками державної влади щодо питань євроінтеграційних процесів. Для цього вони використовують культурологічні, інформаційні, консультативні, діалогові, партнерські інструменти впровадження євроінтеграційних реформ в Україні. Разом з тим, важливо зазначити, що взаємодія західних держав і інститутів громадянського суспільства є досить активною і плідною на противагу ситуації в Україні, де держава зацікавлена у розвитку цих інституцій, але вони не достатньо ініціативні у питанні співпраці та діяльному позиціонуванні себе у вирішенні важливих проблем, обмежуючись фрагментарністю участі у процесах життєзабезпечення країни.