Феномен медіальної культури в сучасному світі

Abstract

Актуальність роботи обумовлена тим, що в життя людей все більше інтегруються нетипові цифрові явища (джерелом походження яких є, зокрема, мережа інтернет), що вимагають дотримання певних стандартів поведінки. Перш за все, вони визначаються правилами інформаційного середовища та медіакультури. Враховуючи той факт, що більшість новин, інформації, даних надходять з Інтернет-джерел, питання дослідження медіакультури у різних аспектах, безперечно, є актуальним. Метою роботи є аналіз функцій, завдань та здійснення комплексної характеристики компонентів медіакультури, особливостей їх функціонування. Методологія дослідження передбачає використання загальних та спеціальних прийомів, зокрема, аналізу, синтезу, абстрагування, специфікації, описового методу, часткового прогнозування. Результатом цієї роботи є розкриття розвитку наукової думки про місце та роль медійної культури. Проаналізовано підходи до визначення концепту у науковій літературі. Розкрито основні питання, які має вирішувати медіакультура в майбутньому. Продемонстровано та обґрунтовано співвідношення загальної, комунікативної, інформаційної та медіакультури. Встановлено, що його архітектура включає багатофункціональні канали, а системність та цілісність розглядаються як основні властивості. Особлива увага приділяється функціональному призначенню медіакультури та характеристикам її складових елементів. Сформульовано застереження щодо ймовірних наслідків оцифрування певної частини культурної спадщини. Теоретичне значення роботи обумовлено введенням авторських пропозицій щодо розкриття основного поняття та складових медіакультури, а також окресленням низки глобальних проблем, які покликані вирішити медіакультура. Наукова новизна. Практичне значення дослідження обґрунтовується можливістю застосування його результатів на лекціях та семінарах з журналістики, філософії, соціології, кібербезпеки та інших освітніх галузей. Висновки. Виходячи з результатів нашої роботи, підсумуємо, що сучасна медіакультура являє собою нову форму інтелектуального реагування. Кожен наступний етап розвитку культури буде менш книжковим, тактильним, ніж попередній. Це пояснюється, з одного боку, швидкою цифровізацією всіх культурних установ, надбань, а з іншого боку, бажанням самих споживачів спростити обробку даних у такому масиві інформації. Встановлено, що єдиний підхід до трактування «медіакультури» має максимально відображати основні характеристик культури як узагальненого поняття. Таким чином, під медіакультурою пропонується розуміти частину загальної культури, основний тип культури інформаційного суспільства, який з одного боку, – відображає його загальний рівень розвитку, а з іншого – формує сукупний ефект та здійснює інтелектуальний вплив, як правило, через новітні засоби масової інформації (телебачення, онлайн-преса, соціальні мережі, радіо, кіно) на громадську думку, уподобання та цінності. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в аналізі шляхів впровадження медіаграмотності у сучасну освітню систему.