Короткий опис(реферат):
Мета роботи. Дослідження пов’язане з визначенням культурологічних засад формування синтетичного
образу в системі сучасної комунікації та розкритті сценічного простору як комунікативного феномену в
контексті трансформації видовищних практик культури ХХ століття. Методологію дослідження становлять
теоретико-інтерпретаційні моделі компаративного та системного підходів щодо визначення сценічного
простору як цілісності культури. Наукова новизна роботи полягає у розкритті особливостей культуротворення
сценічного простору у ХХ столітті, коли митці звернулися до попередніх систем художньої рефлексії, образних
відзнак сцени в культурі. Наголошено на актуальності дослідження комунікативних властивостей сцени у
культурному будівництві. Сцена може бути дистанційною, віртуальною, камерною, монументальною. Втім,
сцена з категорії предметно-просторового виміру переходить в інший вимір – часовий. На сцені не можна
розірвати єдність часу і простору, сцена є єдністю дії і події, а також презентує певний часопростір – хронотоп,
образ людини, образ доби. Висновки. Відродження докультурного, доцивілізаційного в широкому
прогресистському сенсі слова світу сцени стає засадою поліморфного визначення комунікативного виміру
сценізму як такого. Сценічний простір у сучасному вимірі потребує комплексного міждисциплінарного
дослідження, яке орієнтоване на дискурсивний аналіз, феноменологічні та естетичні студії категорій «сцена»,
«акт», «дія», «подія», «творчість» тощо. В статті лише поставлена проблема міждисциплінарного
інструментарію дослідження. Подальша деталізація проблемного поля потребує окремих розвідок.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the article. The research is connected with the definition of culturological bases of synthetic
image formation in the system of modern communication and opening of stage space as a communicative phenomenon
in the context of the transformation of spectacular cultural practices of the XX century. The research methodology
consists of theoretical and interpretive models of comparative and systematic approaches to the definition of stage space
as cultural integrity. The scientific novelty of the work is to reveal the peculiarities of cultural creation of stage space in
the twentieth century, when artists turned to previous systems of artistic reflection, figurative distinctions of the stage in
culture. Emphasis is placed on the relevance of the study of the communicative properties of the stage in cultural
construction. The stage can be remote, virtual, chamber, monumental. However, the scene from the category of subject spatial dimension passes into another dimension - time. On the stage you can not break the unity of time and space, the
stage is the unity of action and event, and also presents a certain space-time - chronotope, human image, an image of the
day. Conclusions. The revival of the pre-cultural, pre-civilization in the broad progressive sense of the word world of
the stage becomes the basis for a polymorphic definition of the communicative dimension of the stage as such. Stage
space in the modern dimension requires a comprehensive interdisciplinary study, which focuses on discursive analysis,
phenomenological and aesthetic studies of the categories "stage", "act", "action", "event", "creativity", etc. The article
only raises the issue of interdisciplinary research tools. Further elaboration of the problem field requires separate
investigations.