Містеріально-міфологічні підвалини українського музичного театру XIX століття (на прикладі творчості С. Гулака-Артемовського та М. Лисенка)

Abstract

Мета дослідження – виявлення сакрально-містеріальної ґенези та духовних підвалин класики українського музичного театру, репрезентованої творчістю С. Гулака-Артемовського та М. Лисенка. Методологія дослідження. Суттєвими для цієї роботи виявилися міждисциплінарний, історико-культурологічний, жанрово-стильовий підходи. Наукова новизна роботи визначена її аналітичним ракурсом, що враховує не тільки оригінальність творчого внеску С. Гулака-Артемовського та М. Лисенка, але й духовно-містеріальну ґенезу їх оперної спадщини. Висновки. Поетика українського музичного театру формувалася на тлі традицій барокового шкільного театру, жанрова специфіка якого сходила до візантійської ритуально-культової практики та літургічної драми в поєднанні з міфологічно-архетиповими настановами української національної свідомості. Класика української опери XIX століття, репрезентована у творчості С. Гулака-Артемовського та М. Лисенка, успадковує цей театрально-містеріальний та етико-дидактичний базис у культурно-історичних реаліях своєї епохи. «Запорожець за Дунаєм» у межах комічного жанру висвітлює архетипові риси типажу вертепного козаказапорожця, а також міфологему «пошуків раю». На тлі поетики історико-героїчної опери ця проблематика представлена в «Тарасі Бульбі» М. Лисенка, що створює авторську версію гоголівської повісті з очевидними паралелями з біблійною тематикою та звертанням до домінантної басової тембральності, яка генетично сходила до православної культової співацької практики. Дитячі опери М. Лисенка на рівні мінімістерій символізують залучення до національної міфології та її архетипових настанов, звернення до українського містеріального Універсуму через авторську «космологічну казку».