Акростих у візантійській гимнографії та слов’янській духовній поезії

Abstract

Метою роботи є дослідження функціонування форми акровірша в різних контекстах духовної культури європейського простору. Ця давня форма вживається в старозавітній поезії, візантійській гимнографії, українській сакральній монодії та духовній пісні. Методологією дослідження є застосування системного та комплексного підходів, що забезпечило встановлення ціннісних суспільно-культурних функційних елементів у межах історичного розвитку людства. Використання порівняльного методу дослідження сприяло виявленню структурних моделей, що забезпечили цілісність і системність еволюції культури на прикладі формотворчих структур. У цьому контексті використано також евристичний метод дослідження, що сприяв моделюванню структурних зв’язків у межах культурно-мистецьких форм. Використання вказаних методів дослідження дало змогу отримати власні теоретичні результати. Наукова новизна роботи зумовлена оригінальністю теоретичного принципу порівняння форми акростиха в різних жанрах та різних часових проміжках. Висновки. Способи укладання поетичних текстів, що заклали основи візантійської гимнографії, є складною системою, сформованою на основі давніх метричних і мелодичних конструкцій. Свідченням адаптації такого досвіду давніх форм віршування став акростих як джерело цілої низки важливих формотворчих процесів. Тривале використання акростиха є свідченням тривалого літургійного досвіду в контексті синтезування «технічних напрацювань» давніх культур і виокремлення серед них найбільш функціональних, зокрема, акростиха.