Короткий опис(реферат):
Метою статті є спроба розглянути джаз як складову популярної музики, зокрема зіставити поняття
«популярна музика» та «джаз». Методологічною основою дослідження стали герменевтично-компаративний
метод, що дав змогу проаналізувати джаз відповідно до інтонаційно-характерного складу масової музики,
популярної музики Америки 1920-х років тощо, а також загальнонаукові методи аналітичного й історично-описового змісту, що на історичному підґрунті дали змогу розглянути джазове виконавство з погляду його
поширення і популярності порівняно з іншими музичними жанрами. Наукова новизна полягає у виявленні
особливостей побутування джазу як складової популярної музики, що трактовано як спосіб уособлення
специфіки діяльності джазових виконавців. Висновки. Визначено, що виконавська традиція та функціонування
джазу існували на межі з популярною музикою загалом. Бінарність у діяльності джазових музикантів частково
нівелювала їх основну спрямованість й акцентувала на тому, що носило утилітарний характер. Констатовано, що
джазові музиканти у своїй діяльності спиралися на якісну освіту, здобуту формальним і неформальним шляхом.
Визначено, що відбувався процес культивування традицій джазового виконавства, яке передбачало виховання і
виокремлення композиторсько-імпровізаторської та слухацької аудиторії. У контексті дослідження зроблено
низку припущень, які є потенційно перспективними векторами для продовження дослідження контамінацій
понять «популярна музика» та «джаз».
Суть розробки, основні результати:
The purpose of this article is an attempt to consider jazz as a component of popular music. The article is devoted
to the problem of comparing the concepts of popular music and jazz, in particular jazz performance. The methodological
basis was the hermeneutic-comparative method, which allows studying jazz in accordance with the intonation characteristic composition of mass music, popular music of America in the 20s, as well as general scientific methods of
analytical and historical-descriptive content, which formed the methodological foundations accepted for research in the
field of art history and cultural studies in order to learn patterns and generalisations according to the definition of
popularity in relation to jazz music. The scientific novelty consists in the study of the peculiarities of jazz life as a
component of popular music, which is interpreted as a way of embodying the specifics of jazz performers’ activity.
Conclusions. It was determined that the performing tradition and functioning of jazz existed on the border with popular
music as a whole. The binary nature of the activities of jazz musicians was partially eliminated by their basic orientation
and accentuated what was utilitarian in nature. It was considered that jazz musicians in their activities relied on quality
education acquired through formal and informal means. It is clear that there was a process of cultivating the traditions of
jazz performance, which involved the education and separation of the composer-improviser and listening audience. In the
context of the study, a number of assumptions are made that are potentially promising vectors for continuing the study of
the contamination of the concepts of popular music and jazz.