Оперний театр як категорія української оперології

Abstract

Методологія дослідження базується на взаємодії методів історичного, теоретичного та виконавського музикознавства, а саме системного й термінологічного підходів, характеризується залученням історико-генетичного, порівняльного методів, позицій теорії комунікації, принципу історичної синхронізації. Наукова новизна роботи полягає в систематизації змістовних рівнів, властивих категорії, що осмислюється; уведенні до її тлумачення розвиненої понятійної системи, конкретизації значеннєвих масштабів та тлумачень, властивих її понятійним рівням; у підсумку запропоновано актуальну наукову парадигму тлумачень категорії «оперний театр». Визначено механізм утворення понятійної системи навколо змістотворення категорії «оперний театр», пов’язаний, зокрема, з деталізацією її загального змісту, а також виокремлення взаємодіючих із нею більш локальних за своїм обсягом, конкретизуючих її зміст понять і дефініцій (наприклад світовий оперний театр, континентальний оперний театр, національний оперний театр тощо). Обґрунтовано доцільність уведення до сучасної української оперології понять авторський оперний театр і колективний імпресаріо. Якщо перше з них передбачає тлумачення категорії «оперний театр» як summa summarum оперних проєктів (реалізованих і не завершених; художніх і науково-критичних), сукупності художніх пошуків і закономірностей творчого мислення, втілення оперної поетики й естетики, сформованих у доробку певного композитора, то друге зумовлює тлумачення оперного театру як такого утворення, що вирішує низку творчих та організаційних проблем, шукаючи результативні шляхи подолання кризи, налагоджуючи дію оперно-театральної антрепризи, гастрольних поїздок. Висновки. У статті надано систему тлумачень і функцій категорії української оперології «оперний театр»; утворено цілісну понятійну систему, розроблено та запропоновано наукову парадигму тлумачень категорії «оперний театр»; визначено п’ять рівнів тлумачення категорії «оперний театр», спостережених в українській оперології (як категорії історичного музикознавства; континентального та світового масштабу; авторського явища (авторський оперний театр); архітектонічної споруди, що визначає поетику «оперного міста»; менеджерську систему, сформовану з метою вирішити організаційні завдання, що сприяють успішному здійсненню творчого продукту – оперного спектаклю). Встановлено, що категорію «оперний театр» вирізняє змістовно-функціональна подвійність як родова ознака; оперний театр постає як поле виявлення різних форм діалогу – міжнаціональної, темпоральної, топографічної, що зумовлює актуальність своєрідного «перекладу» оперного твору на рівні сценічної і вербальної мови (підтекст) у процесі його постановки в інших національно-континентальних умовах відповідно до національних традицій.