Хореографічна культура України в наукових дослідженнях 2017–2021 років: аналіз основних напрямів

Abstract

Мета статті полягає в аналізі низки дисертаційних праць, які актуалізували культурологічні проблеми розвитку української хореографічної культури. Методологія роботи ґрунтується на використанні наукових методів дослідження, як-от: аналіз, синтез, узагальнення. Наголошено на можливостях персоналізованого підходу до вивчення хореографічної культури, завдяки якому окреслено теоретичні аспекти та практичний досвід українських науковців. Наукова новизна роботи полягає в систематизації досліджень останніх років у галузі хореографічної культури України. Висновки. Тематика дисертаційних праць останніх років виявила помітні тенденції у вивченні теоретичних питань і практик, а саме: становлення і розвиток української хореографічної культури ХХ–ХХІ століть, народне хореографічне мистецтво як носій етнокультурної ідентичності (І. Климчук), трансформаційні процеси української народної хореографії (В. Литвиненко), феномен віртуозності в українському народно-сценічному танці (А. Морозов). Значущими є дослідження, у яких акцентовано на регіонально-стильових особливостях народної хореографічної культури України (В. Гордєєв, О. Квецко, І. Мостова, А. Підлипський, А. Тимчула, Л. Щур). Помітний сегмент у сучасних наукових дослідженнях належить проблематиці балетного мистецтва, яка органічно поєднує народний і класичний танець, маючи практичне відображення у виставах національної тематики, використання національних художніх образів, а також розгляд творчої діяльності балетмейстерів й артистів балету України.