Короткий опис(реферат):
Мета статті полягає в розширенні наукових уявлень про місце й роль циркової та екранної режисури в
системі гуманітарного знання. Методологія дослідження. В опрацюванні теми застосовано міждисциплінарний
підхід, що базується на використанні низки загальнонаукових методів, зокрема: система теоретичних методів
(індукція, дедукція, ототожнення, комплексний мистецтвознавчий аналіз, синтез), що дала можливість
опрацювати фактологічну базу реалізації циркових постановок на арені та екрані. Методи систематизації та
узагальнення стали в пригоді задля аргументації самобутності режисури цирку в контексті екранних мистецтв.
Типологічний метод дозволив розглянути спільні художні принципи у творчих пошуках майстрів екранного та
циркового мистецтва. Крім того, застосовано аналітичний і системний методи у своїй єдності, що необхідно для
вивчення мистецтвознавчого аспекту проблеми. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні режисерського
фаху як універсального різновиду художньо-естетичної і творчо-виробничої діяльності; виявленні оригінальних
принципів побудови фільмів, базованих на цирковій творчості; в уточненні взаємовпливу та взаємозбагачення
циркового й аудіовізуального мистецтв у розвитку режисерської майстерності. Висновки. Обґрунтовано, що
творчість кінорежисерів розвиває та розширює знання про циркове мистецтво, дає поштовх для розвитку
творчості циркових постановників і виконавців в екранній площині; визначено специфіку діяльності
кінорежисера в процесі екранної презентації циркової творчості, що вперше постало предметом спеціального
дослідження.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the article is to expand scientific ideas about the place and role of circus and screen directing in
the system of humanitarian knowledge. Research methodology. An interdisciplinary approach based on the use of a
number of general scientific methods; in particular, a system of theoretical methods (induction, deduction, identification,
complex artistic analysis, and synthesis) has been used in the study of the topic, which made it possible to study the factual
basis of the implementation of circus productions in the arena and on the screen. The methods of systematisation and
generalisation came in handy for arguing the originality of circus directing in the context of screen arts. The typological
method enabled consideration of common artistic principles in the creative pursuits of masters of screen and circus art.
In addition, analytical and systematic methods have been applied in their unity, which is necessary for the study of the art
history aspect of the problem. The scientific novelty of the study consists in defining the directing profession as a
universal type of artistic-aesthetic and creative-production activity; revealing the original principles of making films based
on circus creativity; in the clarification of mutual influence and mutual enrichment of circus and audiovisual arts in the
development of directing skills. Conclusions. It is substantiated that the film directors’ creativity develops and expands
knowledge about circus art, gives impetus to the development of creativity of circus directors and performers on the
screen plane. The specifics of the film director's activity in the process of the screen presentation of circus work were
determined, which became the subject of a special study for the first time