Проблематизація травми у європейському науковому дискурсі кінця ХІХ – початку ХХ ст.: культурно-історичний контекст

Abstract

Мета статті – дослідити культурно-історичний контекст проблематизації феномену травми у європейському науковому дискурсі кінця ХІХ – початку ХХ ст., виявити вплив, роль і значення історичного дискурсу на проблематизацію травми. Методологія дослідження включає загальнонаукові принципи систематизації та узагальнення досліджуваної проблеми, які дали змогу визначити й науково обґрунтувати наявні теорії, концептуальні підходи до розуміння змісту поняття «травма». Мета й завдання статті зумовили застосування аксіологічного підходу, що дало можливість окреслити в розглянутих теоріях міждисциплінарний характер, встановити персоналізовані наукові позиції. Використання аналітичного методу сприяло виявленню концептуальних засад подальших наукових перспектив осмислення травми, травматизації в оптиці прикладного культурологічного знання. Наукова новизна полягає у встановленні теоретичних концепцій проблематизації травми у європейському науковому дискурсі кінця ХІХ – початку ХХ ст., окресленні культурно-історичного контексту досліджень. Висновки. Травматичні події, які переживають українці, відрізняються масштабністю і глибиною руйнації їх соціального та культурного аспектів життєдіяльності. Питання практичного виявлення та подолання травм актуальне для українського сьогодення і потребує активного наукового осмислення. Змістове наповнення теоретичної проблематизації травми пройшло шлях міждисциплінарного осмислення, входження до наукового інструментарію та предметного вивчення. Досліджені наукові підходи й концепції є теоретичним підґрунтям для розробки стратегій детравматизації в межах trauma studies як самостійної галузі прикладного культурологічного наукового знання.