Глобалізація культури в контексті динаміки соціокультурних систем

Abstract

Мета статті – розглянути процеси глобалізації у сфері культури в умовах динаміки соціокультурних систем, також опосередкованих впливами глобалізму. Методологія дослідження. В основу методології дослідження покладено принципи діалектичного методу. Розгляд глобалізації у сфері культури та аналіз динаміки соціокультурних систем проводиться з використанням міждисциплінарного підходу. При дослідженні глобалізації як відкритої системи, що саморозвивається застосовано синергетичний метод. Також у процесі дослідження застосовано методи теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу; структурний та системний методи, а також культурологічний, що дозволило комплексно розглянути означену проблематику і досягнути відповідних результатів дослідження. Наукова новизна полягає в систематизації та узагальненні основних тенденцій глобалізації культури та динаміки соціокультурних систем, опосередкованих глобалізаційними впливами. Висновки. Глобалізація є однією з найактуальніших проблем сучасних досліджень, що зумовлено як міждисциплінарним характером концепції глобалізації, так і багатовимірністю та багатоаспектністю цього явища. Діалектика складної взаємодії всіх систем і компонентів соціальної взаємодії призводить до конфігурації, коли формується універсальна глобальна культура паралельно з консервуванням широкого і різнорідного набору локальних культур, що є нелінійними процесами. Глобалізація породжує нові розмежувальні лінії, нові локальності, які не збігаються з традиційними - місцевими, регіональними, національними, етнічними тощо. Історично складні багаторівневі взаємозв'язки, виступаючи джерелом розвитку процесів глобалізацій, формують його діалектичну природу: з одного боку, розширюються і поглиблюються інтернаціоналізація і глобалізація, а з іншого - активно розвиваються процеси протилежної спрямованості. Динаміка соціокультурних систем в умовах глобалізації визначається синергетичними взаємодіями відкритих складноорганізованих систем, які за наявності зовнішніх та внутрішніх детеремінант здатні до якісних перетворень та змін всередині системи, продукуючи відповідну динаміку трансформаційних змін.