Короткий опис(реферат):
У статті розглянути специфіку ладової організації китайської музики, як характерної складової
національної культури. Мета статті це є спроба висвітлити специфічні риси ладової організації китайської
музики. Завданням стає акцент на музиці ХХ століття, тієї, що отримала назву «Нової хвилі» у китайській
музичній культурі. Останнє обґрунтовано тим, що саме цей період характеризується підвищенням активності у
фортепіанній сфері та спрямований на контамінації західноєвропейських та національних китайських стилів.
Методологія дослідження базується на використанні комплексного підходу, а саме систему історичних
порівняльно-типологічних та етноорганологічних, міждисциплінарних методів дослідження. Матеріалом
дослідження стали твори Сюй Чанцзюн. Новизна дослідження полягає у тому, що вперше зроблено спробу
простежити вплив специфіки національних інструментів на фактуру, ладову організацію та гармонійну мову;
розглянуто ангемітонні структури китайських ладів у контексті серійної техніки; проаналізовано ряд творів Сюй
Чанцзюн, як представника «Нової хвилі» у контексті специфіки ладової організації. Висновки дослідження
акцентують, що Сюй Чанцзюнь як повноправний представник «Нової хвилі» використовує у своїй музиці
характерну для цього напряму спрямованість до ідеалів минулого, до культури Стародавнього Китаю.
Ладоінтонаційна сторона його музики спирається на китайську систему модальних ладів (ангемітоніка,
гексатоніка, гептатоніка), а також на більш давні чотириступеневі та триступні ангемітонні структури (Чу-лад,
піпа-акорд) і новомодальність (складені композитор). Він використовує як ладові модуляції, так і поліладові
структури, що дисонують. Його твори демонструють різні типи ладової організації: від ладів системи юнь-гун дяо до явищ новомодальності.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the article is to highlight the specific features of the harmonic organisation of Chinese music.
The task is to focus on the music of the twentieth century, the music that has been called the "New Wave" in Chinese
musical culture. The latter is justified by the fact that this period is characterised by increased activity in the piano sphere
and is aimed at the contamination of Western European and national Chinese styles. The research methodology is based
on the use of an integrated approach, namely a system of historical comparative and typological, ethno-organological,
and interdisciplinary research methods. The research material is the works of Xu Changjun. The novelty of the research
lies in the fact that for the first time an attempt was made to trace the influence of the specifics of national instruments on
the texture, harmonic organisation, and harmonic language. The angemitonic structures of Chinese modes are considered
in the context of serial technique. A number of works by Xu Changjun, as a representative of the “New Wave”, are
analysed in the context of the specifics of the harmonic organisation. Conclusions. The conclusions of the study
emphasise that Xu Changjun, as a full-fledged representative of the "New Wave", uses in his music the characteristic for
this trend orientation towards the ideals of the past, towards the culture of Ancient China. The harmonic side of his music
is based on the Chinese system of modal modes (anhemitonic, hexatonic, heptatonic), as well as on more ancient four step and three-step anhemitonic structures (Chu-mode, pipa-chord) and new modality (composed by the composer). He
uses both harmonic modulations and dissonant polyladic structures. His works demonstrate various types of harmonic
organisation: from the modes of the yun-gong-diao system to the phenomena of new modality.