Короткий опис(реферат):
Метою даного дослідження виступає аналіз Третього фортепіанного Концерта Й. Гумеля в ракурсі
бідермаєрівських установлень «легкого» піанізму епохи Реставрації, що втілив одухотворенні устремління на
збереження заощаджень рококо в умовах прийняття секуляризованого мистецтва Нововіденської школи.
Методологічною основою мистецтва виступає інтонаційний підхід школи Б. Асаф’єва в Україні, що має
безпосередні аналогії до установлень китайського музикознавства (див.роботи Ма Вей, Ву Голін, ін.). Конкретика
методів історико-описового, музикознавчого аналітичного, культурологічного, стильового компаративу,
міждисциплінарного складають специфіку апарату дослідження творчості названого автора. Наукова новизна
роботи виявляється в тому, що вперше в українському і китайському музикознавстві аналізується Концерт
Й. Гуммеля у світлі позицій будермаєрівського піанізму «легкої гри» у продовження моцартіанської лінії
фортепіанної творчості (за роботами Д. Андросової і Л. Шевченко) і в розвиток концепції неосимволізму
поставангардної сучасності за О. Марковою. Висновки. Фортепіанний концерт Й.Н. Гуммеля h-moll op. 89
відзначений вражаючою широтою піаністичної ліричної фіоритурності і відсутністю театрального драматизму,
що відповідає настановам бідермаєра, що тяжів до ідеальних початків світобачення і релігійної сумирності
вираження. В Концерті відтворені певні ознаки моцартіанської конструктивності (друга експозиція з темою
соліста, переважно компенсативна функція оркестру), строфічною експозиційністю, що «розмиває» сонатні
відносини. Головне – панівне положення «клавірного ліризму» надшвидкої пальцевої рухливості, ознаки
вальсовості, ноктюрновості, гімнічності в поданні тем, що відповідають міфологічно-релігійним налаштуванням
бідермаєра, який ґрунтується на крещендующій драматургії набирання інтенсивності руху від початку до кінця
концертного циклу у двофазовому поданні енергетичного потоку у дусі ранньохристиянської літургіки,
прийнятої салонністю бідермаєра.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of this research is to analyse J. Hummel's Third Piano Concerto from the perspective of
Biedermeier's establishments of Restoration "light" pianism, which embodied the spiritual aspirations to preserve the
Rococo savings in the context of the adoption of the secularised art of the New Vienna School. The research methodology
is the intonation approach of B. Asafiev school in Ukraine, which has direct analogies to the principles of Chinese
musicology (see works by Ma Wei, Wu Go Ling). The specifics of the methods of historical and descriptive,
musicological analytical, cultural, stylistic comparative, and interdisciplinary methods constitute the specifics of the
apparatus of researching the works of the named author. The scientific novelty of the work lies in the fact that for the first
time in Ukrainian and Chinese musicology, J. Hummel's Concerto is analysed in the light of the positions of Budermayer's
"light play" pianism in continuation of the Mozartian line of piano creativity (according to the works of D. Androsova
and L. Shevchenko) and in the development of the concept of neo-symbolism of post-avant-garde modernity according
to O. Markova. Conclusions. J.N. Hummel's Piano Concerto h-moll op. 89 is marked by an impressive breadth of pianistic
lyrical fioritura and the absence of theatrical drama, which corresponds to the instructions of Biedermeier, who tended to
the ideal beginnings of worldview and religious humility of expression. The Concerto reproduces certain signs of
Mozartian constructiveness (the second exposition with the soloist's theme, mainly the compensatory function of the
orchestra), strophic expositionality that "blurs" sonata relations. The main thing is the dominant position of "piano lyricism" of ultra-fast finger movement, signs of waltzing, nocturnal, hymn-like themes in the presentation of themes that
correspond to Biedermeier's mythological and religious settings, based on the crescendoing dramaturgy of increasing the
intensity of movement from the beginning to the end of the concert cycle in a two-phase presentation of the energy flow
in the spirit of early Christian liturgy, adopted by the salon style of Biedermeier.