Символіка другого камерного концерту op. 10 Ш. Алькана

Abstract

Мета роботи – розкрити символічні засади другого камерного концерту op. 10 Ш. Алькана, на яких також ґрунтуються подальші опуси автора. Методологія дослідження полягає у застосуванні системно-структурного, аналітичного, семіотичного, герменевтичного, біографічно-історичного, компаративного аналізів для виявлення символічних засад та індексально-іконічних знаків другого камерного концерту Ш. Алькана. Наукова новизна: Вперше подано теорію про зародження символічного стилю Ш. Алькана починаючи з камерних концертів op. 10, включаючи метод буквено-нотного шифрування музичної мови автора, ґрунтуючись на історично-культурному ракурсі подібних прикладів, що йдуть від комбінаторики середньовіччя та дотепності бароко, біблійної нумерології та сакрального обчислення у культурах стародавніх цивілізацій. Цей метод окрім другого камерного концерту cis-moll op. 10 автор використав також в інших своїх творах, таких як парафраз «Super Flumina Babylonis» op. 52 або Велика Соната op. 33. Запропонована концепція образної сфери твору може бути використана у побудові виконавських інтерпретацій. Висновки: Другий камерний концерт Ш. Алькана op.10 cis moll є одним з перших творів, в якому знаходимо перші прояви символізму у творчості автора. У ньому композитор починає використовувати один з барокових принципів наділення символізмом його складових елементів, показуючи в дещо патетичному стилі («Три етюди в патетичному дусі» з’являться в наступних опусах) пошук свого місця у світі та стан власної душі, полярність і водночас єдність сил, що керують Всесвітом. Другий камерний концерт намітив особливу тематичну лінію у творчості Ш. Алькана, присвячену роботі над особистістю та проповіді Спасіння у Христі, продовжену у Великій Сонаті op. 33, а також у «Benedictus» op. 54, в яких спостерігаємо барокові принципи винаходу труднощів, гри числами, нотами та словами заради гри. Вищеперелічені твори показують ускладнення шифру у порівнянні з другим камерним концертом, що пояснюється безперервним поглибленням автором енциклопедичних знань, обізнаністю в апокрифах, стародавніх рукописах грецькою, латинською та сирійською мовами, перекладами Біблії французькою мовою, творів грецьких філософів тощо. Мистецтво загадувати музичні загадки склало суттєву основу мови самого Ш. Алькана, розгадати які під силу лише людям з такими ж енциклопедичними знаннями.