Телебачення як чинник формування єдиного культурного простору та інтеграції суспільства

Abstract

Мета статті – розкрити сутність інтеграційної функції телебачення та водночас чинника формування єдиного культурного простору. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні принципів аналізу та синтезу, єдності логічного і системного підходів. Наукова новизна отриманих результатів полягає в з’ясуванні сутності інтеграційної функції телебачення та водночас чинника формування єдиного культурного простору. Висновки. Акцентовано, що роль телебачення у процесі інтеграції полягає в його здатності поєднувати всіх учасників суспільного діалогу, бути його рушійною силою. Інтеграція, як трансформація системи цінностей, перспективне прагнення, яке скеровує суспільство на засадах прийняття цінності співпраці, має безпосереднє відношення до формування соціокультурного простору, одним із суб’єктів, відповідальних за наповнення якого, є телебачення. Як суб’єкт інформаційного та соціокультурного простору, телебачення структурує та наповнює цей простір відповідно до інтересів свого глядача – характер мовлення телебачення дає змогу, впливаючи на аудиторію, апелювати мало не до всіх почуттів та емоцій людини. Наголошено, що телебачення сприяє а) узгодженості між культурними стандартами, нормами, зразками поведінки; б) впровадженню культурних стандартів у поведінку людей шляхом регулювання громадської думки; в) є суб’єктом обміну культурними смислами, символами та значеннями в суспільстві, що інтегрується; а також г) чинником соціальної диференціації та водночас її продуктом, відіграючи свою специфічну роль у сучасному світі. Підсумовано, що телебачення активно пропагує національні цінності, зразки поведінки, моральні та етичні норми, причому транслює ці елементи культури не в абстрактній формі, а в їхньому соціокультурному контексті, у вигляді конкретних і доступних образів. Взаємодія телебачення та культури узвичаює комунікативні форми та способи інформаційної і культурної інтеграції.