Короткий опис(реферат):
Мета статті – дослідити процеси становлення та концептуалізації соціокультурного дискурсу в
зарубіжному туризмознавстві, з’ясувати його вплив на формування «науки про туризм». Методологія
дослідження включає загальнонаукові принципи систематизації та узагальнення досліджуваної проблеми, які
дали змогу представити туризмознавство як галузь наукового знання крізь призму взаємодії різних дискурсів і
шкіл. Мета й завдання статті зумовили застосування соціокультурного підходу, що дало можливість окреслити
ширший контекст представлення галузі порівняно з загальноприйнятим «економіко-географічним» підходом.
Використання методу історико-наукового аналізу сприяло виявленню динаміки знання та дискусій в
зарубіжному туризмознавстві. Наукова новизна полягає у розгляді контексту та проблемного поля, в рамках
якого відбулося становлення та концептуалізація соціокультурного дискурсу в зарубіжному туризмознавстві, а
також з’ясовано, що він відіграв одну з конститутивних ролей у формуванні «науки про туризм». Висновки.
Становлення соціокультурного дискурсу в західних туризмознавчих студіях пов’язано з двома факторами: по-перше, з розширенням диференціації соціологічного знання стосовно різних галузевих напрямків, що
спровокувало інтерес до туризму як виду діяльності на рівні теоретичного осмислення феномену та концепту, а,
по-друге, появою у 1960-х рр. соціології туризму як альтернативного «класичній» туризмології напряму , що
допоміг осягнути туризм як складний та багатогранний соціокультурний феноменом. Завдяки соціокультурному
підходу в зарубіжному туризмознавстві було вперше акцентовано увагу і розглянуто низку важливих тем: турим
як «демократична подорож»; туризм як сучасна варіація традиційного паломництва; туризм як процес
акультурації; туризм як тип етнічних відносин; туризм як форма неоколонізації; соціально-психологічні аспекти
туризму; туристичний брендинг крізь призму системи знаків і символів, пов’язаної з соціальним конструюванням
ідентичності та ін.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the article is to research the processes of formation and conceptualisation of socio-cultural
discourse in foreign tourism studies and find out its influence on the formation of “tourism science”. The research
methodology includes common science principles of systematisation and generalisation as a branch of scientific
knowledge through a prism of cooperation between different discourses and schools. The purpose and task of the article
have predetermined the applying of socio-cultural approach that gave the opportunity to outline the wider context of the
representation of the branch in comparison to common “economic-geographically” approach. The usage of the method
of historical-scientific analysis helped to identify the knowledge dynamics and discussions in foreign tourism studies.
Scientific novelty lies in the context consideration and the problematic field in the frames of which took place the
formation and conceptualisation of socio-cultural discourse in foreign tourism studies and also was found out that it had
played one of the constitutive roles in the formation of the “tourism science”. Conclusions. The formation of socio-cultural discourse in western tourism studies connected with two factors: firstly, the expansion the differentiation of
sociological knowledge about different branch directions that provoked an interest in tourism as a kind of activity on the
level of theoretical understanding phenomenon and concept, and, secondly, appearing in the 1960s the sociology of tourism as an alternative “classical” tourism direction as a complex and multifaceted socio-cultural phenomenon. Thanks
to socio-cultural approach in foreign tourism studies were firstly focused on and considered a number of important topics:
tourism as a “democratic travelling”; tourism as a modern variation of a traditional pilgrimage; tourism as a process of
acculturation; tourism as a type of ethnic relationships; tourism as a form of neo-colonisation; socio-psychological aspects
of tourism; touristic branding through a prism of signs and symbols’ system connected with the social construction of
identity.