Короткий опис(реферат):
Метою дослідження виступає усвідомлення стильової якості Рапсодії А. Вайнена в руслі музично-інструментальної специфіки пост-поставангардного етапу музики, який називаємо «новим академізмом» в межах
поставангардного пласта творчості. Методологічною основою висуваємо інтонаційний підхід школи
Б. Асаф’єва в Україні, як це склалося у працях Д. Андросової, О. Маркової, О. Муравської, з акцентуацією
герменевтичного і стильово-компаративного аналізу, а також із спиранням на розробки пост-поставангарду в
роботах . Дроздовського, І. Навоєвої, ін. Наукова новизна зумовлюється, по-перше, першістю в українському і
китайському музикознавстві аналізу названого твору А. Вайнена, по-друге, оригінальністю теоретичних
висновків щодо «нового академізму» в межах пост-поставангардної стилістики. Висновки. Пост-поставангардний етап розвитку мистецтва від 2000-х до 2010-х років акцентує, попри ігрової стильової еклектики
поставангардної творчості, відродження пафосного початку, показового для класичного мистецва, що має
тенденцію висувати популярний шар у якості пафос-акцентуації вираження у творі. Академічна установка
Вайнена розгортає традиціоналістські стильові виміри, успадковані від минулого століття, підкреслюючи у
якості кульмінаційних «сплесків» (відсутність драматичної антитетичності в композиціїї «знімає» напруження
драматургічно суттєвих показів) жанрові фрагменти тематизму твору, що апробовані популярним музичним
шаром.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the research is to understand the stylistic quality of A. Waingnein's Rhapsody in the direction of
the musical-instrumental specificity of the post-post-avant-garde stage of music, which we call "new academicism" within
the post-avant-garde stratum of creativity. As a methodological basis, we put forward the intonation approach of the B.
Asafiev school in Ukraine, as it developed in the works of D. Androsova, O. Markova, O. Muravska, with an emphasis
on hermeneutic and stylistic-comparative analysis, as well as relying on the developments of the post-post-avant-garde in
works Drozdovskyi, I. Navoieva, and others. Scientific novelty is determined, firstly, by the primacy in Ukrainian and
Chinese musicology of the analysis of the named work by A. Waingnein, and secondly, by the originality of theoretical
conclusions regarding the "new academicism" within the framework of post-avant-garde stylistics. Conclusions. The
post-post-avant-garde stage of the development of art from the 2000s to the 2010s emphasises, despite the playful stylistic
eclecticism of post-avant-garde creativity, the revival of the pathos beginning indicative of classical art, which tends to
put forward the popular layer as a pathos-accentuation of expression in the work. Waingnein's academic approach unfolds
the traditionalist stylistic dimensions inherited from the last century, emphasising as culminating "surges" (the absence
of dramatic antitheticity in the composition "relieves" the tension of the dramaturgically essential) genre fragments of the
work's thematics, which have been tested by the popular musical layer.