Про висвітлення фортепіанного мистецтва у галицькій публіцистиці 1930-х років (мета, проблематика, концептуальні авторські пріоритети)

Abstract

Мета роботи – розкрити особливості висвітлювання фортепіанного мистецтва першими українськими професійними музикознавцями у галицькій публіцистиці 1930-х років. Методологія дослідження виявляється у використанні спеціально-історичного (джерелознавчого, компаративного та історично-типологічного), гносеологічного та узагальнюючого методів аналізу. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському музикознавстві здійснено спробу аналізу тематичного публіцистичного доробку перших українських професіональних музикознавців конкретного історичного часу. У ньому вони пропагували українську музичну культуру, роз’яснювали широкій громадськості стильові прикмети фортепіанної творчості та «секрети» виконавства. Вперше об’єкт уваги досліджений як окреме типізоване явище в контексті розвитку науки першої третини ХХ ст. Висновки. Розбір публіцистичної спадщини С. Людкевича та Н. Нижанківського, присвяченої фортепіанному мистецтву, довів, що його автори, відгукуючись на події та аналізуючи творчість і виконавство, продемонстрували більшу (перший) або меншу (другий) широту охопленої тематики (у Людкевича, крім творчого та виконавського, часто порушені освітні проблеми), різні типи викладу думки (відповідно, аналітичний та описовий), неоднаковий ступінь висвітлення теми (явища, портрета), несхожий характер вислову (спокійний, уважний до деталей, принциповий у критичних зауваженнях, або картинний – експресивний, емоційно піднесений), показали відмінні критерії оцінки явища (з позицій суспільно-мистецької користі чи особистого смаку / враження). Тим продемонстрували багатогранність української фортепіанної публіцистики, новий (професійно продиктований) рівень критичного аналізу, що заявив про себе в цей період розвитку науково-критичного мислення.