Віртуальне і глобальне свято: конкуренція у просторі національних традицій

Abstract

Мета статті – проаналізувати передумови формування та основні ознаки віртуального і глобального свята. Методологія дослідження базується на принципах об‘єктивності і неупередженості та загальнонаукових (аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення) і спеціальних методах наукового аналізу, які стали наслідком міждисциплінарного синтезу культурології, соціології, філософії, мистецтвознавства. Наукова новизна зумовлена спробою концептуалізації поняття «глобальне свято», «віртуальне свято» та визначенням чинників, які зумовлюють трансформації святкової культури. Висновки. Останнім часом провідною тенденцією, яка яскраво віддзеркалює основні напрями цивілізаційних трансформацій, стають суттєві зміни у формі свята та способах його презентації у святкових традиціях. Свято як соціокультурний феномен виявилося напрочуд вразливим до різних соціокультурних змін, характерних для сучасної культури. Специфіка відповідного дискурсу і святкування визначаються історично-цивілізаційними чинниками: досягненнями науково-технічного прогресу, глобалізацією, видовищністю, візуалізацією культури тощо, що призводить, зокрема, до змін у культурі святковості. Віртуальні свята як своєрідні символічно-компенсаторні механізми дають можливість вийти за межі невизначеного повсякденного буття. Глобальні свята, втративши своє традиційне, почасти сакральне чи державно-формальне підґрунтя, перетворюється на суто розважальний захід, основною характеристикою якого стає видовищність і карнавальність (Різдво, Гелловін тощо).