Короткий опис(реферат):
Метою даної статті є визначення проблематики та шляхів формування національно-культурної
ідентичності в постколоніальних країнах Азії крізь призму їхньої музейно-галерейної діяльності. Методи
дослідження. В основу дослідження покладено теорію постколоніалізму, застосовано художньо-стилістичний,
іконографічний, біографічний та порівняльно-історичний методи. Наукова новизна полягає в тому, що
вперше, на тлі трьох азійських країн (Тайвань, Сінгапур, Філіппіни), досліджено розробку стратегії
постколоніальної культурної політики після здобуття незалежності, та відповідне функціонування музеїв,
галерей, інших видів організацій мистецького спрямування. Висновки. В результаті порівняльного аналізу
було виявлено, що вищезазначені держави мають спільну проблему первинної мультикультурності суспільств,
яка разом з досвідом колоніальної залежності призвела до гібридизації культури. Музеї та галереї означених
країн перебувають у тісній взаємодії з державою та є міждисциплінарними центрами знань. Мистецтво
корінного населення є пріоритетним з точки зору вивчення та експонування, але і мистецтво екс-колонізаторів
повністю не зникло з виставкових залів. Кожна з країн вибудовує свій особливий тип відносин у сфері культури
з колишнім окупантом. Дослідження є корисним практичним напрацюванням для мистецтвознавців, особливо
музейників, культурних менеджерів, а також для державних службовців у сфері культури, істориків,
політологів.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of this article is to define a system of approaches to the formation of the national and cultural
identity of post-colonial Asian countries through the prism of their museum and gallery activities of various forms of
ownership. Research methods. The research is based on the theory of postcolonialism, stylistic, iconographic,
biographical and comparative-historical methods are applied. The scientific novelty lies in the fact that for the first
time, against the background of three Asian countries (Taiwan, Singapore, the Philippines), the development of a post-colonial cultural policy strategy and the functioning of museums, galleries, and other types of artistic organisations were
examined. Conclusions. As a result of the comparative analysis, it was found that all the above-mentioned states have a
common problem of the primary multiculturalism of societies, which, together with the experience of colonial
dependence, led to the hybridisation of culture. Their museums and galleries are in close interaction with the state and
are interdisciplinary centres of knowledge. The art of the indigenous population is a priority in terms of study and
exposure, but the art of the ex-colonizers has not completely disappeared from the exhibition halls. Each of the
countries builds its own special type of cultural relations with the former occupier. The research is useful practical
training for art historians, especially museum workers, cultural managers, as well as for civil servants in the field of
culture, historians, political scientists.