Горянська ротонда в контексті традицій монументального живопису XIII—XIV століть

Abstract

Метою роботи є дослідження традицій монументального живопису Горянської ротонди поблизу Ужгорода в контексті розвитку мистецтва XIII—XIV ст. Методологія роботи полягає в залученні аналітичного підходу задля висвітлення особливостей монументальних розписів Горянської ротонди. Важливим елементом досліджень стали спостереження, опис, що дозволило дослідити та окреслити еволюцію розвитку традицій монументального живопису в контексті загальних мистецьких тенденцій XIII—XIV ст. Новизна дослідження полягає в систематизації та узагальненні досліджень з монументального малярства Горянської ротонди, яка належить до видатних пам‘яток XIII—XIV століть. Висновки. Дивовижні фрески і сьогодні вражають відвідувачів високою майстерністю виконання і водночас простотою та життєвістю персонажів. Гармонійний колорит настінних розписів, граціозні сюжети та витончені силуети образів наповнені глибокою духовністю і і навіюють приємне відчуття прекрасного. Сьогодні науковці дотримуються думки, що фрески у Горянах, ті що є на поверхні, репрезентують епоху раннього Ренесансу і виконані у XIV столітті неперевершеними італійськими майстрами школи Джотто, однак вони були тоді нанесені поверх ще значно раніше намальованих тут зображень. Головними сюжетами є: «Благовіщення», «Втеча в Єгипет», «Страсті», «Дари волхвів», «Різдво Христове», / «Воскресіння». Цілком імовірно, що нові фрески були виконані на замовлення родини італійських графів Другетів, котрі були володарями наших країв з 1318 року і володарювали тут спадково на протязі 360 років. Дослідники розпізнали технологію їх виконання - це складна методика, що нині вже не застосовується: мокра «свіжа» поверхня при розпису всмоктувала в себе 10-сантиметровий шар фарби. На стінах храму зображені сцени з Нового Завіту, які йдуть двома смугами, не руйнуючи при цьому враження цілісності інтер‘єру.