Науково-дослідницькі та освітні стратегії як чинник культурних інновацій: досвід Сполученого Королівства

Abstract

Мета статті – розкрити сутність науково-дослідницьких та освітніх стратегій як чинників культурних інновацій шляхом аналізу практичного досвіду науково-дослідницьких та освітніх інституцій Сполученого Королівства. Методологія дослідження полягає у використанні системного підходу для визначення системного бачення формування культурних інновацій різними інституціями Сполученого Королівства. Провідними методами дослідження є: компаративний метод – для здійснення порівняльного аналізу підходів розвитку інституцій, концепцій наукових проєктів та освітніх програм; структурно-типологічний метод – для виявлення особливостей інституційної системи та виявлення її типологічних особливостей; метод семіотичного аналізу – для інтерпретації змістів культурних проєктів та мистецьких освітніх програм як знакових систем в просторі культури; метод теоретичного узагальнення – для узагальнення результатів дослідження. Наукова новизна полягає в узагальненні досвіду державних інституцій (Міністерство культури, медіа та спорту, Рада мистецтв Англії), дослідницьких (Дослідження та інновації, Мистецька та гуманітарна дослідницька рада) та освітніх установ (Королівський коледж Лондона, Школа мистецтв Університету Кінгстона, Коледж мистецтв, соціальних та гуманітарних наук Університету Лінкольна) Сполученого Королівства, спрямованого на розробку дослідницьких програм, проєктів, визначення їх пріоритетів та умов фінансування як змістовних складових перспективних науково-дослідницьких та освітніх стратегій у сфері культури. Висновки. Стратегічними пріоритетами, що забезпечують розвиток культурних інновацій, є: дослідження та розробка новітніх технологій, зокрема штучного інтелекту, іммерсивних технологій в мистецтві, віртуальної, доповненої та змішаної реальності, цифрової культури, інтеграція їх результатів у галузі культурних індустрій. Для освітніх стратегій притаманна міждисциплінарність, орієнтованість на цифрові гуманітарні науки, візуальні мистецтва, медіа, креативні індустрії. Це дозволяє долати традиційні дисциплінарні кордони, створювати нові спеціалізації, використовувати потенціал мистецтва для вирішення складних проблем реального світу, досягнення справжніх соціально значущих змін.