Барокова серената: ґенеза, жанрова специфіка, виконавська практика

Abstract

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що серената як один із популярних жанрів XVII–XVIII століть, тривалий час залишалася жанрово не виокремленою і зазвичай інтерпретувалася музикознавцями як опера або як кантата. Складність жанрової ідентифікації серенати пов’язана з розмаїттям авторських позначень в нотних манускриптах та лібрето, варіативність часопросторових обставин виконання, нестабільність структурних елементів і виконавського складу. Іншою складністю дослідження серенати є її коротка історія, яка тривала менш ніж два століття. Сьогодні науковці, переважно зарубіжні, серед яких Х. П. д’Альверенга, Т. М. Джалдроні, Л. Е. Пінійя, М. Талбот, А. Тедеско та ін., вже мають напрацювання та здобутки у вивченні жанру серенати, в Україні такі студії лише розпочинаються. Задля історично достовірної інтерпретації серенати, до якої все частіше звертаються виконавці, виникає необхідність її жанрової ідентифікації, зокрема виявлення ґенези, характеристики жанрових особливостей, а також з’ясування низки питань, пов’язаних із виконавською практикою.