Модерне українське мистецтво: європейська тотожність чи окремість

Abstract

Метою статті є виявлення особливостей українського модерну як самобутнього соціокультурного явища. Методологія дослідження базується на системному підході до вивчення проблеми і включає синхронний та діахронний методи наукового пізнання, а також аналізу, порівняння, узагальнення та екстраполяції. Наукова новизна полягає в спробі пошуку історичних паралелей між подіями початку ХХ ст., які позначилися на образному переосмисленні дійсності в мистецтві, і постмодерновими тенденціями сьогодення. Висновки. Розглянувши модерн в українському соціокультурному просторі, з’ясовано, що характерним для мистецтва був не лише рух в ногу з європейським часом в набутті експериментального досвіду, але й філософське підґрунтя, спрямоване на самоідентифікацію. Відтак, для багатьох українських митців повний розрив з традиційним мистецтвом став неможливим, і пошук відповіді на питання «хто ми» став причиною вплітання багатовікових етнічних кодів в артпростір новітньої доби. Відтак явище модернізму в українській культурі пов’язане насамперед з віддзеркаленням історико-культурної парадигми та пошуку автохтонних сенсів.