Вокал мецо-сопранових партій у творах Дж. Верді і Ж. Бізе

Ван, Юйцзи

Головна сторінка DSpace
→
Статті
→
Статті
→
Перегляд матеріалів

dc.contributor.author	Ван, Юйцзи
dc.date.accessioned	2024-07-17T09:00:36Z
dc.date.available	2024-07-17T09:00:36Z
dc.date.issued	2024
dc.identifier.citation	Ван Юйцзи. Вокал мецо-сопранових партій у творах Дж. Верді і Ж. Бізе // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2024. № 2. С. 255–260	uk_UA
dc.identifier.uri	http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/5598
dc.description	The purpose of this study is to trace the signs of timbre-role in mezzo-soprano voice carriers, based on the material of the operas of the famous masters G. Verdi and G. Bizet, despite the fact that this timbre-register flavour of singing covers characters extremely different in age and social status, and by national and ethnic indicators. The methodological basis is the intonation approach of the B. Asafyev school in the works of Ukrainian musicologists, including T. Verkina, O. Kozarenko, I. Lyashenko, O. Markova, O. Roshchenko, O. Sokolova and others, using scientific comparative-stylistic, hermeneutic, biographical-descriptive, analytical-typological, research methods. The scientific novelty is determined by the fact that for the first time in Ukraine and China the interpretation of the mezzo-soprano timbre as a timbre-role was put forward, namely, indicators, finding common ground in characters fundamentally different from social-psychological, ethnic-national, epoch-historical signs. For the first time, the famous parts from the operas of G. Verdi and G. Bizet are analysed in this perspective. Conclusions. The timbre-role of the mezzo-soprano in the operas of G. Verdi and the works of G. Bizet is revealed in the fact that the images of a woman-mother, a woman-seductress differ in socio-psychological, national, geographical and historical aspects, but they are characterszed by a pronounced masculine and forceful initiative composition, they all gravitate to song numbers, but distant from the simplicity of everyday manifestations of song, to the plasticity of revealing authority, a power attitude in relations with others, which causes accentuation of strong notes in low and middle registers. And this constitutes the historical separation of this type of singing from the "Rossinian" sopranos, who combined different timbres and various textures of the upper and lower registers, of which, from the middle of the 19th century, the upper gave "lightness" to the lyric sopranos, and the lower to the mezzo-sopranos of the post-romantic formation	uk_UA
dc.description.abstract	Метою дослідження постає прослідковування ознак тембру-амплуа у носіїв мецо-сопранового голосу, на матеріалі опер славнозвісних майстрів Дж. Верді і Ж. Бізе, при тому що цей темброво-регістровий колорит співу охоплює персонажів вкрай різних і за віком, і за соціальним становищем, і за національно-етнічними показниками. Методологічна основа – інтонаційний підхід школи Б. Асаф’єва в працях українських музикознавців, зокрема Т. Вєркіної, О. Козаренка, І. Ляшенка, О. Маркової, О. Рощенко, О. Соколової, ін., з використанням науково-дослідницьких методів компаративно-стильового, герменевтичного, біографічно- описового, аналітично-типологічного тощо. Наукова новизна вирішується тим, що вперше в Україні і в Китаї висунуто тлумачення мецо-сопранового тембру у якості тембру-амплуа, тобто регістрово-тембральні характеристики голосу у єдності із сценічно-поведінковими і пластично-мімічними покажчиками, знаходячи спільне у персонажів принципово різних за соціально-психологічними, етнічно-національними, епохально- історичними та ін. ознаками. Вперше у вказаному ракурсі проаналізовані знамениті партії з опер Дж. Верді і Ж. Бізе. Висновки. Тембр-амплуа мецо-сопрано в операх Дж. Верді та творів Ж. Бізе виявляється у тому, що образи жінки-матері, жінки-спокусниці і т.ін. різняться в соціально-психологічному, національному, географічно-історичному аспектах, але їм притаманний виражений маскулінно-силовий ініціативний склад, всі тяжіють до пісенних номерів, але віддалених від простоти побутових проявів пісенності, до пластики виявлення владності, силової установки в стосунках з оточуючими, що визиває акцентуації сильних нот у низькому і середньому регістрах. А це складає історичне відділення цього типу співу від «россінівських» сопрано, які суміщали різнотемброві і різнофактурні верхній і нижній регістри, з яких, від середини ХІХ сторіччя, верхній наділив «легкістю» ліричні сопрано, а нижній – мецо-сопрано постромантичної формації.	uk_UA
dc.language.iso	uk_UA	uk_UA
dc.subject	тембр-амплуа	uk_UA
dc.subject	россінівські сопрано	uk_UA
dc.subject	стиль в музиці	uk_UA
dc.subject	мецо-сопрано	uk_UA
dc.subject	епохальний стиль в музиці	uk_UA
dc.subject	індивідуальний музичний стиль	uk_UA
dc.subject	вокал	uk_UA
dc.subject	опера	uk_UA
dc.subject	музичний жанр	uk_UA
dc.title	Вокал мецо-сопранових партій у творах Дж. Верді і Ж. Бізе	uk_UA
dc.title.alternative	Vocals of Mezzo-Soprano Parts in the Works of G. Verdi and G. Bizet	uk_UA
dc.type	Article	uk_UA