Короткий опис(реферат):
Мета роботи. Метою даної роботи є всебічне дослідження пісенної творчості Вольфганга Амадея
Моцарта як ключової комунікативної складової епохи, з акцентом на її інноваційну сутність і генезис стилю.
Дослідження пісенної творчості Моцарта дозволяє глибше зрозуміти культурні та музичні контексти епохи, а
також виявити впливи та інновації, які він вніс у жанр. Важливість цієї роботи полягає у вивченні пісенних
творів як відображення соціальних і культурних процесів того часу. Методологія роботи. У дослідженні
використано комплексний міждисциплінарний підхід, який поєднує історико-музикознавчий аналіз,
текстологічний метод та компаративний аналіз. Аналіз літературних джерел, зокрема робіт таких авторів, як
Ангермюллер, Гіглінг, Кнеплер, Лебрехт, Ратталіні, Вілл та Висоцький, дозволяє висвітлити різні аспекти
пісенної творчості Моцарта, її вплив на музичну традицію епохи і порівняти її з творчістю інших, менш
відомих, композиторів. Наукова новизна. Отже, у статті поглиблено інформацію щодо аналізу комунікативної
складової пісенної творчості як підґрунтя для створення наскрізної ланки у розвитку епохи як у творчості
В. А. Моцарта, так і у порівнянні з іншими маловідомими композиторами того часу. Виявлено, що генезис пісні
є основою для еволюційного процесу становлення жанру та його інтеграції в характерні ознаки епохи. Робота
акцентує увагу на впливах, які Моцарт інтегрував у свою творчість, і на його внеску в еволюцію жанру пісні,
демонструючи його виняткову здатність до адаптації та інновацій. Висновки. Вольфганг Амадей Моцарт
завдяки своїй пісенній творчості значно вплинув на розвиток європейської музичної традиції, піднісши якісний
рівень камерно-вокальної музики і впровадивши інновації, що стали основою для подальшого розвитку жанру в
XIX столітті. Його роботи демонструють глибоке розуміння сучасних тенденцій і впливів, створюючи багатий
емоційний музичний діалог та впливаючи на наступні покоління композиторів.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of this study is a comprehensive examination of Wolfgang Amadeus Mozart‘s song creativity as a
key communicative component of the era, focusing on its innovative essence and style genesis. This research explores
Mozart's song compositions to provide a deeper understanding of the cultural and musical contexts of the time, as well
as to uncover the influences and innovations he introduced into the genre. The significance of this work lies in studying
song compositions as reflections of the social and cultural processes of the period. Research methodology. The
research employs a multidisciplinary approach, combining historical musicological analysis, textual methodology, and
comparative analysis. The examination of literary sources, including works by Angermüller, Giegling, Knepler,
Lebrecht, Rattalino, Vill, and Wysocki, provides insights into various aspects of Mozart‘s song creativity, its impact on
the musical tradition of the era, and allows for comparisons with the works of other less-known composers. Scientific novelty. The article delves into the analysis of the communicative component of song creativity as a basis for creating a
continuous link in the development of the era, both in Mozart‘s work and in comparison with other lesser-known
composers of the time. It reveals that the genesis of song serves as a foundation for the evolutionary process of genre
formation and its integration into the characteristic features of the period. The study highlights the influences Mozart
incorporated into his work and his contribution to the evolution of the song genre, demonstrating his exceptional ability
to adapt and innovate. Conclusions. Wolfgang Amadeus Mozart significantly influenced the development of European
musical tradition through his song creativity, elevating the quality of chamber vocal music and introducing innovations
that became the foundation for the further development of the genre in the 19th century. His works reflect a profound
understanding of contemporary trends and influences, creating a rich and emotionally nuanced musical dialogue that
impacted subsequent generations of composers.