Хорове мистецтво Китаю: детермінованість композиторської творчості, виконавства та освіти

Abstract

Мета статті – висвітлити триєдність композиторської творчості, виконавства та освіти як детермінанти розвитку хорового мистецтва Китаю. Методологія дослідження спирається на комплексний підхід, заснований на історико-культурологічному, компаративному, музично-теоретичному аналізі матеріалу та теоретичному моделюванні структурно-логічних та змістовних характеристик хорової діяльності. Наукова новизна статті полягає в тому, що триєдність композиторської творчості, виконавства та освіти хорового мистецтва в Китаї вперше розглянуто як іманентну якість, що детермінована історичним розвитком. Висновки. З початку ХХ століття у китайській хоровій культурі відбувається активне засвоєння композиційних, виконавських та освітніх традицій зарубіжного, переважно європейського зразка. В першій половині століття особливо яскраво це виявилось у композиторській творчості. Створені у цей період хори китайських композиторів засновуються на мелодиці патріотичних пісень у органічному синтезі з європейською технікою письма (у т. ч. поліфонічного). У другій половині ХХ століття акцент зміщується у бік виконавства, що визначалось соціально-політичною заангажованістю мистецтва, коли хорова творчість була інструментом політичної пропаганди. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття хорове мистецтво Китаю набуває самостійності, в країні відкриваються спеціалізовані освітні установи, де здійснюється підготовка диригентсько-хорових кадрів. На кожному етапі кожна з галузей хорового мистецтва Китаю мала свої характерні особливості, траєкторію розвитку, вектори застосування тощо. Загалом окремі складові – композиторська творчість, виконавська та освітня діяльність - постають нероздільним цілим протягом всього розвитку. Ця детермінованість хорової культури Китаю забезпечила її успішний розвиток у ХХ – на початку ХХІ століття