Короткий опис(реферат):
Мета роботи – виявлення жанрово-стильових і духовно-змістовних настанов німецької хорової кантати та
особливостей її буття в музично-історичній традиції XVIII–XIX століть. Методологія роботи має комплексний
характер і базується на поєднанні засад міждисциплінарного, історико-типологічного, герменевтичного,
мистецтвознавчого та жанрово-стилістичного методів дослідження. Наукова новизна роботи полягає в тому,
що в ній вперше запропоновано узагальнення поетико-інтонаційної специфіки німецької духовної кантати
XVIII–XIX століть та її жанрово-стильових метаморфоз в зазначений період. Висновки. Жанрова специфіка
німецької духовної кантати визначена її контактністю з богослужбовою практикою німецької протестантської
церкви. Цей жанр безпосередньо співвідносний з церковною проповіддю і тому іменувався «проповідницькою
музикою», «мотетом», «концертом», «діалогом», узагальненими поняттям Hauptmusik («Головна музика дня»).
Контактність німецької духовної кантати з її італійськими аналогами і оперою не виключала наявності у ній
самобутніх рис, серед яких домінує опора протестантський хорал, на традиційні для XVII–XVIII ст. поліфонічні
форми, на значну роль інструментального початку. Істотною рисою жанру можна вважати її образно-смислову
спрямованість на відтворення сакральних аспектів життєвого шляху людини, її духовного сходження-перетворення, інтерпретованих в контексті настанов лютеранського віросповідання. Німецька романтична
кантата, репрезентована у творчості Р. Шумана, Ф. Мендельсона, Р. Вагнера, Й. Брамса, з одного боку,
відобразила широкий жанрово-стильовий спектр творчих пошуків названих авторів, у рамках яких кантата
синтезувалася з типологією різноманітних жанрів – від камерного вокального циклу, лідершпіля аж до ораторії,
драматичної сцени (у творчості Р. Шумана). З іншого боку, звернення романтиків до поетики хорової кантати
символізувало відродження німецької духовно-музичної традиції, узагальненої ім‘ям Й. С. Баха, що знайшло
безпосереднє відтворення у кантатних композиціях Ф. Мендельсона, Р. Вагнера («Братська трапеза Апостолів»)
та творах Й. Брамса. При всій відмінності текстової основи творів названих авторів та їх естетичних настанов
(Й. В. Ґете, М. Хорн, Т.Мур, парафрази біблійних текстів тощо), єднальною їх якістю виступає «пам‘ять
жанру», орієнтована на відтворення духовного шляху індивіда та високого дидактико-етичного сенсу його
внутрішнього Преображення.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the work is to reveal the genre-stylistic and spiritual-content instructions of the German choral
cantata and the peculiarities of its existence in the musical-historical tradition of the 18th-19th centuries. The
methodology of the work has a complex nature and is based on a combination of the principles of interdisciplinary,
historical-typological, hermeneutic, art history and genre-stylistic research methods. The scientific novelty of the work
lies in the fact that, for the first time, it offers a generalisation of the poetic-intonational specificity of the German
spiritual cantata of the 18th-19th centuries and its genre-stylistic metamorphoses in the specified period. Conclusions.
The genre specificity of the German spiritual cantata is determined by its contact with the liturgical practice of the
German Protestant church. This genre is directly related to the church sermon and therefore was called "sermon music",
"motet", "concert", "dialogue", summarised by the concept of Hauptmusik ("Main music of the day"). The contact of the German spiritual cantata with its Italian analogues and opera did not exclude the presence of original features in it,
among which the Protestant chorale, based on traditional for the 18th-19th centuries, dominates. polyphonic forms, on
the significant role of the instrumental beginning. An essential feature of the genre can be considered its figurative and
semantic focus on the reproduction of the sacred aspects of a person's life path, their spiritual ascent-transformation,
interpreted in the context of the instructions of the Lutheran faith. The German romantic cantata, represented in the
works of R. Schumann, F. Mendelssohn, R. Wagner, and J. Brahms, on the one hand, reflected a wide genre and style
spectrum of the creative searches of the named authors, within the framework of which the cantata was synthesised with
the typology of various genres – from chamber a vocal cycle, a leader's play up to an oratorio, a dramatic scene (in the
works of R. Schuman). On the other hand, the romantics' appeal to the poetics of the choral cantata symbolised the
revival of the German spiritual and musical tradition, summarised by the name of J. S. Bach, which was directly
reproduced in the cantata compositions of F. Mendelssohn, R. Wagner ("The Brotherly Meal of the Apostles") and
works of Y. Brahms. Despite all the differences in the textual basis of the works of the named authors and their
aesthetic guidelines (Y. V. Goethe, M. Horn, T. Moore, paraphrases of biblical texts), their unifying quality is the
"memory of the genre", focused on the reproduction of the individual's spiritual path and the high didactic and ethical
meaning of their inner transformation.