Специфіка нумізматичних зображень Геракла: іконографічний аспект

Abstract

Мета статті – виявити особливості нумізматичної іконографії Геракла VІ – І ст. до н.е. в Давній Греції та простежити трансформацію візуалізації образу героя крізь призму зміни релігійних і філософських концепцій. Методологія дослідження. Застосовано метод цілісності та когнітивності, метод мистецтвознавчого та структурно-функціонального аналізу, а також порівняльно-типологічний метод. Наукова новизна. Розглянуто іконографію Геракла на монетах VІ – І ст. до н.е. і виявлено трансформацію зображення Геракла протягом архаїчного, класичного та елліністичного періоду в Древній Греції; проаналізовано іконографію Геракла на монетах міста Тіра в Фінікії (південь Лівану) елліністичного періоду (з 126/125 рр. до н.е.) і виявлено спорідненість з іконографікою Геракла на монетах часів Олександра Македонського. Висновки. Іконографія Геракла (два основні типи: молодий безбородий бог та зрілий бородатий Геракл) зосереджена на змалюванні подвигів героя, в першу чергу вбивства Немейського лева (до V ст. до н.е.) та його апофеозу, що пов’язано з широким розповсюдженням культу героя в Аттиці. Глибинні складні культурні зміни в Греції у V ст. до н.е. посприяли формуванню і популяризації нової концепції іконографічного вираження. Трансформація відбувається у зміщенні акценту з самого подвигу на момент відпочинку, а також у зміні емоційного аспекту – Геракл зображений у спокої, стомлений та пригнічений, його героїчна доблесть залишається неявною, таким чином те, що насправді зображено, відрізняється від центрального значення зображення. У контексті еволюції грецької духовності, починаючи з VІ ст., Геракл починає уособлювати універсальні концепції людства, а також нові ідеали суверенітету. Іконографічне зображення виснаження Геракла та його апофеоз свідчить про вплив нових релігійних і філософських концепцій (піфагореїзму, орфізму та містичних культів) на міф. Замість надзвичайних зусиль і надмірностей, характерних для його попередніх іконографічних уявлень, класичний період представляє Геракла як зразок чесноти та самовладання, що символізує перемогу його заслуг (дванадцять подвигів) над божественними переслідуваннями та нещастям. Відомий елліністичний іконографічний тип Тірського Геракла (юнацький вигляд та стилістичні особливості) натхненний зображенням, що датується часом, близьким до карбування Олександра Македонського та відповідає характеру Геракла-бога.