Хореографія Александра Екмана: мистецькі пошуки та розвиток художньо-постановчих принципів

Abstract

одологія дослідження. Застосовано метод аналізу та синтезу, метод типологічного, мистецтвознавчого, жанрово-стильового аналізу хореографічних постановок, що розглянуті в дослідженні, а також метод теоретичного узагальнення. Наукова новизна. Вперше у вітчизняному мистецтвознавстві комплексно досліджено танцювально-постановчу діяльність шведського хореографа Александра Екмана як новаторську форму художньої творчості; проаналізовано філософсько-світоглядні, художньо-естетичні та постановчі особливості творчого почерку майстра; виявлено специфіку хореографічної лексики постановок А. Екмана в контексті синтезу класики й модерну. Висновки. Александр Екман – видатний танцюрист, який надає кожному руху унікальної якості, що зумовлено наміром та істинною життєвою енергією виконавця. У своїй хореографії митець поєднує елементи гумору, театральності й атлетизму, розширює межі традиційних танцювальних стилів. Його роботи характеризуються високою енергією та динамічним словником руху, надзвичайно швидким темпом, цікавими трансформаціями, а також включенням нетрадиційного реквізиту та елементів несподіванки. Метою хореографа-постановника є створення незвичної атмосфери танцювальної дії, яка б здивувала глядача і зумовила б тривалі роздуми. У результаті дослідження виявлено, що характерними особливостями постановок А. Екмана є використання в процесі постановки: імпровізаційного діалогу з танцюристами; мультидисциплінарних і мистецьких інновацій; формування нової пластичної мови й нової хореографії; поєднання традицій і новаторства. Хореографічна мова Алесандра Екмана, як інтуїтивна, так і з відтінками гумору, поєднує в собі театральність, лексику класичного танцю і контемпорарі денс, зазвичай супроводжується заманливими ритмами, особливою комунікативною енергією, дослідженнями тілесного в процесі взаємодії зі звуком та об’єктами.