Мистецтво хорового диригування: особливості, сучасний стан, перспективи

Abstract

Мета статті зводиться до розкриття особливостей одного з найскладніших видів музичного виконавства – мистецтва хорового диригування, його сучасного стану та перспектив розвитку. Методологія дослідження. У статті використано такі методи: системний ‒ для виокремлення хорового диригування як виду виконавської діяльності, що включає низку невіддільних елементів, як-от: організаційний, технічний, інтерпретаційний та ін.; структурно-функціональний – для осмислення техніки хорового диригування як мистецтва невербальної комунікації. Наукова новизна статті полягає в аналізі сучасного стану мистецтва хорового диригування, яке є вельми затребуваним у музичному світі; у пошуку нових форм роботи хорового диригента, професія якого поліфункціональна. Висновки. У центрі хорового диригування – хормейстер, який повинен не тільки володіти високими музичними, артистичними здібностями, а й бути педагогом, психологом, організатором, менеджером, володіти емоційно-вольовим посилом, виразною мімікою, досконалою мануальною технікою. Його головне творче завдання зводиться до побудови власної виконавської концепції хорового твору. У складній перцептивній ланці «поет – композитор – диригент – хор – слухач» диригентові належить вирішити найбільш відповідальне творче завдання: «розкрити» художній образ твору, відтак захопити переконливою інтерпретацією співаків і слухацьку аудиторію. Тобто хормейстер поєднує функції художнього керівника співочого колективу й «вихователя» музичного смаку слухачів. Крім того, диригент – чутливий каталізатор музичних ідей та інтонацій, котрі формують час, епоха, суспільство – композитор і слухач. Мистецтво хорового диригування передбачає переосмислення музичного матеріалу, переінтонування його за допомогою нових прийомів і форм диригентського виконавства. Це універсальне мистецтво, воно повсякчас розвивається, відповідаючи на запити українського суспільства.