Особливості репрезентації образів давньоруської міфології в мистецтві Київської Русі крізь призму синергетики православної та язичницької віри

Abstract

Мета статті – виявити особливості мистецької репрезентації значущих образів язичницької міфології давніх русинів після хрещення Київської Русі крізь призму проблематики синергетики православної віри і поганської культури. Методологія дослідження. Застосовано аналітичний, історико-культурний, інтерпретологічний та типологічний метод, а також метод компаративного аналізу, метод семантичного аналізу, мистецтвознавчий та композиційний метод. Наукова новизна. Розглянуто проблематику співіснування поганських образів, символів та мотивів з християнськими в Київській Русі ХІ-ХІІІ ст.; на основі мистецтвознавчого аналізу наручних ювелірних виробів (браслетів) означеного періоду простежується явище синергетики співіснування православних та язичницьких вірувань давніх русинів. Висновки. Незважаючи на значний культурний вплив Візантії багато давньоруських язичницьких образів продовжували лишалися незмінними в декорі художніх виробів, що сформувало феномен синергетичного співіснування православних і поганських культів та їх репрезентації. Поєднуючись з архаїчними релігійними уявленнями та обрядовістю, православний культ утворює складний синкретичний комплекс, що існував протягом багатьох наступних століть. Наявність браслетів-манжетів із язичницькими сюжетами та символами у скарбах давньоруських князів ХІ ХІІІ ст., поруч із ювелірними виробами, із зображенням християнських святих та схвалених церквою зооморфно флоральних мотивів засвідчує синергетику співіснування поганської та християнської символіки в мистецтві Київської Русі означеного періоду. Поруч із поганськими образами, зазвичай репрезентованими в геометричному орнаменті нижнього ряду браслета, у верхньому ряді представлені канонічні та апокрифічні християнські символи і образи (дерево життя, грифони, сирини та ін.), а також мотиви язичницької обрядовості (зокрема купальської).