Севрський сервіз з колекції родини Браницьких

Abstract

Метою дослідження є виявлення, аналіз та систематизація творів французької порцеляни з колекції родини Браницьких, які нині зберігаються у фондах Музею Ханенків. Важливим аспектом є вивчення процесів, спричинених діяльністю музейних організацій в Україні, зокрема Державного музейного фонду, після революційних подій 1917 р. Методологія дослідження ґрунтується на використанні історико-культурного, порівняльного та джерелознавчого методів. Історико-культурний метод дозволив проаналізувати мистецьку цінність Севрського сервізу з колекції Браницьких у контексті європейської художньої традиції XVIII–XIX ст. Порівняльний метод застосовано для встановлення аналогій між виробами Севрської мануфактури, що зберігаються в музеях України та Європи. Джерелознавчий метод сприяв систематизації та класифікації архівних документів, музейних описів та інвентарних записів, що дозволило реконструювати історію переміщень сервізу після 1917 р. Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізі виробів Севрської мануфактури, які належали родині Браницьких. На основі архівних матеріалів, музейних інвентарних записів та мистецтвознавчого аналізу художніх особливостей експонатів встановлено історію походження предметів сервізу. Вперше простежено маршрут переміщення цих творів після 1917 р., а також їх наявність у музейних експозиціях. Публікація доповнює загальну картину історії аристократичних мистецьких колекцій України в період суспільних трансформацій. Висновки. Результати дослідження підтверджують, що французька порцеляна з колекції Браницьких є значущим мистецьким надбанням, що належить до європейської культурної спадщини. Переміщення колекції після 1917 р. відображає загальні тенденції розподілу приватних зібрань у радянський період, що спричинило втрату значної частини експонатів. Встановлення походження окремих творів та їхня атрибуція є важливим кроком у дослідженні, збереженні та популяризації музейних збірок України.