Рецепція іспанського танцю в постановках сучасних хореографів

Abstract

Мета статті – виявити особливості стилізованого іспанського танцю та окреслити його рецепцію сучасними хореографами на прикладі фламенко. Методологія дослідження. Застосовано метод теоретичного та історико-культурного аналізу з метою з’ясування особливостей історичного розвитку іспанського танцю та обставин його формування як народно-сценічного; типологічного та системного аналізу для концептуалізації технічних особливостей хореографії танцю фламенко; метод жанрово-стильового та мистецтвознавчого аналізу, що посприяв виявленню особливостей рецепції фламенко в постановках сучасних хореографів. Наукова новизна. Розглянуто проблематику рецепції іспанського танцю в постановках сучасних хореографів на прикладі танцю фламенко; уточнено процес формування та розвитку і виявлено особливості стилізованого іспанського танцю; проаналізовано технічні особливості фламенко; окреслено підходи провідних хореографів ХХІ ст. до постановок фламенко (на прикладі «Cоmpañía Suite Española», хореографи-постановники Рікардо та Розаріо Кастро Ромеро і вистави «Invocación» Національного балету Іспанії, хореограф-постановник Р. Ольмо). Висновки. Стилізований іспанський танець було сформовано на основі особистого внеску провідних танцюристів в хореографів шляхом перероблення або абстрагування фольклору, школи болеро та фламенко, а більша частина його розвитку відбувалася у Франції та Сполучених Штатах Америки. Важливість еволюції хореографічної мови іспанського танцю та репрезентації сучасним поколінням кращих взірців народної танцювальної культури Іспанії в яскравих, видовищних формах, що надають можливість отримання нового художньо-естетичного досвіду, зумовлює звернення хореографів-постановників до стилізації (неокласичний іспанський танець) та танцю-ф’южн (комбінування спадку андалузької танцювальної-музичної культури з елементами різноманітних напрямів і стилів танцю, в тому числі і сучасного). Рецепція іспанського танцю в постановках сучасних хореографів характеризується розмаїттям точок зору, лексики та способів його розуміння. Використання лексики традиційного іспанського танцю є популяризацією культурної спадщини іспанського народу і передбачає репрезентацію яскравих образів, колоритного іспанського темпераменту і характерної пристрасті.