Електроакустичні виміри української камерно-інструментальної музики: синтез традицій і технологій

Abstract

Мета статті полягає у дослідженні композиторських стратегій у сфері електроакустики з перспективи інтеграції загальносвітових тенденцій та національних традицій в українській камерно-інструментальній музиці. Методологія, що використовується у дослідженні електроакустичних композицій камерно-інструментальної музики, охоплює низку методів та методологічних підходів як спеціальних музикознавчих, так і загальних – культурологічних. Наукова новизна роботи полягає у здійсненні аналізу композиторських стратегій у сфері камерно-інструментальної електроакустичної музики України з точки зору розкриття глобальних тенденцій та національних особливостей. Дослідження виявляє специфіку інтеграції електронних технологій у творчості українських композиторів, що у камерно-інструментальній музиці виражається через поєднання інноваційного звучання з елементами академічної музичної культури, фольклору та індивідуальних авторських концепцій. Окрему увагу зосереджено на розкритті явища синтезу мистецтв у межах електроакустичних ансамблевих творів та осмисленні ролі мультимедійних практик у формуванні нового типу художньої виразності. Введено до наукового обігу низку композицій електроакустичної камерно-інструментальної музики сучасних українських авторів, що дозволяє осмислити специфіку їхнього художнього мислення на перетині традицій та інновацій. Висновки. Розвиток електроакустичної камерно-інструментальної музики в українському культурно мистецькому просторі відбувається в межах синтезу загальносвітових інноваційних практик та національних музичних традицій, що засвідчує відкритість української музичної культури до глобальних процесів при одночасному збереженні національної ідентичності. Композиторські стратегії української школи електроакустики характеризуються прагненням до синтезу мистецтв, інтерактивності, мультимедійності, що виявляється у поєднанні електроніки з акустичними інструментами і театральними, візуальними, вокальними перформативними елементами. Згідно результатів аналізу електроакустичних творів камерно-інструментальної музики О. Мануляка, А. Загайкевич, Ю. Гомельської з’ясовано, що вони вирізняються емоційною насиченістю, філософською глибиною та розмаїттям тембрових рішень, які досягаються завдяки розширенню звукового простору акустичних ансамблевих звучань електронними засобами. Доведено, що незважаючи на тенденції уніфікації мови електронної музики під дією процесів глобалізації, українські електроакустичні твори демонструють національну специфіку. Це реалізується шляхом використання вітчизняними композиторами поєднання електроніки, акустичних академічних та народних інструментів, автентичних звучань і ритмів, а також введення етнічної тематики, що сприяє збереженню українських культурних традицій в нових електроакустичних формах художнього втілення камерно-інструментальної музики.