Поспівка / сузір’я як структурна одиниця сакральної монодії на матеріалі українських нотолінійних ірмологіонів XVI–XVIII століть

Abstract

Мета дослідження – виявлення функціонування поспівок/сузір’їв як структурних одиниць на матеріалі української сакральної монодії XVI-XVIII cтоліть в контексті музикознавчого поступу ХХ–ХХІ століть. Методологічною основою дослідження є застосування загальнонаукових методів: хронологічного та джерелознавчого, що акцентують ракурс музикознавчих досліджень структури сакральної монодії, а також аналітичного, узагальнювального і міждисциплінарного, що окреслюють перспективи застосування комп’ютерних технологій у дослідженні сакральної монодії. Наукова новизна – акцентування тяглості основних підходів до аналізу середньовічної монодії, що опираються на виокремлення інтонаційно-поспівкових структурних одиниць як формотворчих основ сакрального репертуару. На матеріалі вибраного репертуару українських ірмологіонів визначено перспективи нового підходу до аналізу монодії завдяки застосуванню новітніх комп’ютерних технологій. Висновки. Українські нотолінійні ірмологіони XVI-XVIII століть є унікальним національним явищем, що дозволяє досліджувати глибинні основи сакральної монодії. Завдяки сучасним комп’ютерним технологіям та міждисциплінарним дослідженням отримуємо можливість докладніше вивчити структурні особливості сакральної монодії на рівні мелосу і тексту. В перспективі це допоможе віднайти зв’язок поміж візантійською, слов’янською і київською нотаціями на структурному, метричному, модальному та синтаксичному рівнях.