Короткий опис(реферат):
Мета статті – окреслити особливості творчої діяльності німецького режисера Ульріха Раше крізь призму
категорії gesamtkunstwerk та виявити специфіку її використання режисером у межах сучасної театральної
естетики. Методологія дослідження. Застосовано метод термінологічного аналізу, метод типологічного аналізу,
метод мистецтвознавчого та режисерського аналізу, а також метод теоретичного узагальнення. Наукова
новизна. Вперше в українському мистецтвознавстві розглянуто творчу діяльність сучасного німецького
режисера Ульріха Раше; проаналізовано постановки «Розбійники» Ф. Шиллера (2016), «Войцек» Г. Бюхнера
(2018), «Щоденник пам’яті» А. Крістоф (2018), «Цар Едіп» Софокла (2021), «Натан Мудрий» Г. Лессінга (2023)
крізь призму категорії gesamtkunstwerk та виявлено особливості її трактування режисером. Висновки. Театральні
постановки Ульріха Раше мають власну ідентичність, індивідуальну авторську інтонацію та неповторний
творчий почерк. Підхід У. Раше до використання хорового мистецтва використовується для величі, пафосу,
створення потужних образів та сенсорного перезавантаження. Так режисер дозволяє глядачеві почути тексти по
новому, розгортаючи їх перед свідомістю глядача з найточнішою ритмізацією, надихаючи і активізуючи розумові
процеси. Масштабну популярність режисеру принесли його постановки-ораторії з карколомною сценічною
машинерією. Дослідження виявило, що в режисерській концепції Ульріха Раше ідеї Gesamtkunstwerk, що
реалізуються в поєднанні елементів драми, специфічного наративу, сценографії, музики, техніки, пластики,
освітлення, маніфесту, художніх образів та ін. в цілісний витвір мистецтва відповідають цінностям і
переконанням режисера в контексті розуміння твору театрального мистецтва в першу чергу як інструмента
можливих соціальних змін. У творчості Ульріха Раше, його візіях та концепціях простежується унікальна
трансфігурація вагнерівської концепції цілісного твору мистецтва, забезпечення єдності театрального простору,
одночасність сюжету, динаміка та рух.
Суть розробки, основні результати:
Тhe purpose of the article is to outline the features of the creative activity of the German director Ulrich Rasche
through the prism of the category of gesamtkunstwerk and to identify the specifics of its use by the director within the
framework of modern theatrical aesthetics. Research methodology. The method of terminological analysis, the method
of typological analysis, the method of art historical and directorial analysis, as well as the method of theoretical
generalisation were applied. Scientific novelty. For the first time in Ukrainian art history, the creative activity of the
modern German director Ulrich Rasche is considered. The productions of “The Robbers” by F. Schiller (2016),
“Wojciech” by G. Büchner (2018), “Diary of Memory” by A. Christoph (2018), “Oedipus Rex” by Sophocles (2021),
“Nathan the Wise” by G. Lessing (2023) through the prism of the gesamtkunstwerk category and the features of its
interpretation by the director were revealed. Conclusions. Ulrich Rasche’s theatrical productions have their own identity,
individual authorial intonation and unique creative style. U. Rasche’s approach to the use of choral art is used for
grandeur, pathos, the creation of powerful images and sensory reset. Thus, the director allows the viewer to hear the texts in a new way, unfolding them before the viewer’s consciousness with the most accurate rhythmisation, inspiring and
activating mental processes. The director gained wide popularity with his oratorio productions with stunning stage
machinery. The study revealed that in Ulrich Rasche’s directorial concept, the ideas of Gesamtkunstwerk, which are
implemented in a combination of elements of drama, specific narrative, scenography, music, technology, plastic, lighting,
manifesto, artistic images into a holistic work of art correspond to the values and beliefs of the director in the context of
understanding a work of theatrical art primarily as an instrument of possible social change. In the work of Ulrich Rasche,
his visions and concepts, a unique transfiguration of the Wagnerian concept of a holis