Показати скорочений опис матеріалу
dc.contributor.author | Буцикіна, Євгенія Олександрівна | |
dc.date.accessioned | 2020-05-13T08:15:51Z | |
dc.date.available | 2020-05-13T08:15:51Z | |
dc.date.issued | 2019 | |
dc.identifier.citation | Буцикіна Є. О. До питання культурних вимірів дизайн-практик та їхнього теоретичного обгрунтування // Культура і сучасність. 2019. № 2. С. 11-15. | uk_UA |
dc.identifier.uri | http://elib.nakkkim.edu.ua/xmlui/handle/123456789/732 | |
dc.description | Purpose of the article. The article is devoted to identifying the methodological principles of design nature and functions substantiation in Ukrainian (Marxist aesthetic thought) and Western European (analytical and pragmatic approaches) research, allows us to formulate a new research field of the design phenomenon in the framework of cultural studies. The methodology is based on the application of theoretical-analytical, historical-logical, comparative and hermeneutical methods. The specified methodological approach allows us to trace and analyze common and different in the study justification of design practices modification that have developed in the territory of Ukrainian and Western European cultures. The scientific novelty of the work consists in identifying common and different in theoretical and methodological substantiation of design in Ukrainian studies of XX and beginning of XXI century, as well as Anglo-Saxon (analytical) traditions, which qualitatively determined different vectors and modifications of design practices and allowed them to be used to justify the design phenomenon as a general cultural one. Conclusions. The subject of Soviet-Ukrainian research of the XX century are primarily the practice of artistic design and industrial design in the context of new cultural requirements for the production humanization. In contemporary Ukrainian discourse, design practices are thought of as having the goal of transforming and aestheticizing the cultural environment as a whole. The Anglo-Saxon tradition identifies two basic positions regarding the concept of “design”: “Renaissance” and “capitalist”. Emphasis on the priority of the study of process design leads to the need to analyze the totality of the “cultural dimensions” of design, which is based on its understanding of how complex and dynamic systems of processes, products and institutions are involving the cultural and social context. | uk_UA |
dc.description.abstract | Стаття присвячена виявленню методологічних принципів обґрунтування природи і функцій дизайну у вітчизняних та західно-європейських дослідженнях і конституювання розмаїття культурних вимірів, корелятивних дизайн-практикам, що дозволяє сформувати нове поле для дослідження феномену дизайну в межах культурології. Методологія дослідження базується на застосуванні теоретико-аналітичного, історико-логічного, компаративного та герменевтичного методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє виявити подібності та відмінності в обґрунтуванні дизайн-практик, що розвивались на теренах вітчизняної та західно-європейської культур, аби прояснити та ствердити теоретико-методологічні принципи, засадничі для вітчизняної традиції дослідження дизайну, що мають самостійних евристичний потенціал. Наукова новизна роботи полягає у прояснені та ствердженні теоретико-методологічних принципів вітчизняної традиції дослідження дизайн-практик, з метою пошуку нового підходу розв’язання теоретичних проблем теорії дизайну та окреслення нової дослідницької царини в межах вітчизняної культурології. Висновки. Предметом вітчизняних розвідок у ХХ столітті постають практики художнього конструювання і промислового дизайну в контексті нових культурних вимог до гуманізації виробництва. У сучасному вітчизняному дискурсі дизайн-практики мисляться як такі, що мають на меті перетворювати та естетизувати культурне середовище в цілому. Англо-саксонська традиція виокремлює дві базові позиції щодо поняття «дизайн»: «ренесансну» і «капіталістичну». Акцентування на пріоритеті дослідження дизайну процесів призводить до необхідності аналізу сукупності «культурних вимірів» дизайну, в основі якої постає його розуміння як складної та динамічної системи процесів, виробів та інститутів із залученням культурного та соціального контекстів. Реабілітація тяглості вітчизняної дослідницької традиції дизайн-практик дозволяє розширити онтологічний горизонт теорії дизайну, шляхом зміни оптики з суб’єктцентричної на об’єктцентричну. | uk_UA |
dc.language.iso | uk_UA | uk_UA |
dc.subject | культурні виміри дизайн-практик | uk_UA |
dc.subject | дизайн-практика | uk_UA |
dc.subject | теоретичне обгрунтування | uk_UA |
dc.subject | мистецтво | uk_UA |
dc.subject | прикладна естетика | uk_UA |
dc.subject | ремісництво | uk_UA |
dc.subject | художнє проектування | uk_UA |
dc.subject | дизайн | uk_UA |
dc.subject | культурні виміри | uk_UA |
dc.title | ДО ПИТАННЯ КУЛЬТУРНИХ ВИМІРІВ ДИЗАЙН-ПРАКТИК ТА ЇХНЬОГО ТЕОРЕТИЧНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ | uk_UA |
dc.title.alternative | On the issue of cultural dimensions of design practices and their theoretical justification | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |