Короткий опис(реферат):
The purpose of the article is to reveal the theoretical framework of the study of the socio-communication space of culture and its constituents: infrastructural, content-related, and subject-based. Methodology of the study comprises the application of general scientific methods: analysis, synthesis, logical and statistical methods, study outcomvisualization method. Application of analysis, synthesis, logical approach allowed to substantiate the socio-communication space of culture, as a system
Мета статті розкрити теоретичні основи дослідження соціокомунікаційного простору
культури та його складових: інфраструктурної, змістової та суб’єктної. Методологія дослідження полягає у використанні загальнонаукових методів: аналізу, синтезу, логічного і статистичного методів, методу візуалізації результатів дослідження
Суть розробки, основні результати:
The socio-communication space of culture is a complicated system, which provides communication not only in the vertical and horizontal slices but also contributes to new information creation, has synergism quality, and is in a dynamic, sometimes even bifurcation, development. Relatively, the development process makes a significant impact on global and regional social operations, bears both amenities and substantial risks, without conscience of the inevitability of which, no further research studies are possible. The socio-communication space of culture has fundamental functions, infrastructural, content-related, and subject-based constituents defined by contemporary and advanced capabilities of information technologies, by the need for document
communication development. Complexity and multidimensionality of the socio-communication space of culture cause the necessity for further development of the theoretical and methodological framework of study thereof. The study of a new space of culture is a reasonable need for public management that should be implemented
using record management.
Соціокомунікаційний простір культури – це складна система, яка не лише забезпечує обмін інформацією у вертикальному і горизонтальному зрізах, а й сприяє створенню нової інформації, володіє властивістю синергії та перебуває в стані динамічного, подеколи, навіть, – біфуркаційного розвитку. Соціокомунікаційний простір культури має власні функції, інфраструктурну, змістову та суб'єктну складові, які визначаються сучасними і перспективними можливостями інформаційних технологій, необхідністю розвитку документної комунікації .Складність і багатоаспектність соціокомунікаційного простору культури зумовлює необхідність подальшого розроблення теоретико-методологічних засад його дослідження