НАРОДНА ТРАДИЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ЦЕРКОВНОМУ ГАПТУВАННІ XVII–ХVIIІ СТ.: РЕЛІГІЙНИЙ ТА ХУДОЖНІЙ АСПЕКТИ

Abstract

Метою роботи є розкриття особливостей народної течії в українському церковному гаптуванні XVII–XVIIІ ст. на прикладі пам’яток з колекції Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Методологія дослідження включає застосування історико-системного методу для цілісного представлення розвитку народної традиції в українському церковному гаптуванні XVII–XVIIІ ст.; методу типологізації – для класифікації гаптованих творів за ступенем впливу художнього фольклору. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше комплексно досліджено стилістичні особливості українських церковних гаптів XVII–XVIIІ ст., обумовлені народним розумінням релігійного образу. Висновки. Народна течія відіграла значну роль у формуванні образної мови українського церковного гаптування XVII–XVIIІ ст. Гаптовані пам’ятки цього періоду можна умовно розподілити на три групи: вироби провідних осередків золотної вишивки зі строгим наслідуванням східнохристиянської іконографії і незначним впливом народної естетики; твори провінційних майстерень, що вирізнялися підкресленою архаїзаці- єю і спрощеністю канону; роботи з рисами примітиву, що продукувалися у селянському середовищі.